Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
дози не такі вже й нешкідливі, як дехто нас пере конує. Зрештою, суть не лише у висновках. Ми змогли допомогти багатьом приреченим. Побачила світ і на ша спільна праця: ’’Захист — поруч”, про лікарські рослини, які допомагають організмові боротися з радіонуклідами. — Що ж це за рослини? — Наші, українські, лікувальні властивості яких давно відомі: калина, шипшина, обліпиха, яблука, капуста, часник, цибуля. — Пані Валеріє, а можете порадити жінкам щось трохи незвичайне... Або не всіма знане. Що допомог ло б їм зберегти молодість, жити довго й щасливо. — Ах, молодість... Жити довго й щасливо... Для цього так багато всього потрібно! — І все ж... — Гаразд. Ось напій довгожителів: одна столова ложка сушених ягід бузини, півлітра води, дві столові ложки меду. Ягоди залити холодною водою, кип’ятити 3—5 хвилин, процідити, додати мед, пити відвар гарячим. — Часто? — Раз на день. Краще вранці, через годину-дві після сніданку. — А тепер давайте повернемося до вашої лябо- раторії. Я знаю, що ви лікували в ній і безпліддя... — Так. Нині маю сотні онуків. Це така радість, коли жінка нарешті стає матір’ю! На жаль, сьогодні демографічна ситуація в Україні складна. Прогнози — ще сумніші, адже смертність перевищує народжу ваність. Жінки бояться мати дітей. Тут і Чорнобиль дається взнаки й наша бідність, і соціяльна незахи щеність сім’ї. Але ті, хто ладен стерпіти все, аби звідати материнство, таки народжують. Фітотерапія і гомеопатія й тут допомагають нам. Як не дивно, але інколи не хвороба, а саме оце палке бажання мати дитину й стоїть на заваді вагіт- ности. Організм жінки весь знаходиться ніби у стані глибокої спазми. Отже, треба дати йому інший психо логічний стимул. Інколи на це йдуть роки. Але що це в порівнянні з новим життям! — Цікаво, від кого ж з батьків дитина успадковує колір очей? — Не лише колір, а й тип райдужної оболонки. До речі, вона складається з двох частин — внутріш ньої і зовнішньої. Так що одна з них — мамина, друга — батькова. — Прекрасні карі очі, полум’яні й праведні, оспі вані в наших піснях, леґендах. Саме карі... А між тим побутує думка, що в абсолютно здорових людей очі блакитні. Чи так це? — Гадаю, що ні. Адже колір очей залежить від кількости пігментних клітин у стромі райдужки, до складу яких входить меланін. Якщо його невелика кількість — очі блакитні; трохи більше — карі, дуже багато — чорні. Таким чином, карооким не варто хвилюватися. Взагалі, поганого кольору очей не буває. Людська душа наповнює їх думкою й теплом. — А про що свідчать плями та цяточки на рай- дужці? Про різне... Що людина полюбляє міцний чай, вживає пересолену їжу, п’є надмір міцної кави. А ось фіялкові очі в дитини дають підстави зробити висно вок, що батьки її були алькоголіками. Отже, ніщо, ніщо не минає безслідно. Ні наша байдужість до самих себе, ні неувага до дітей, ні материнська роз дратованість чи гнів. Усе закарбовується, все згодом так чи інакше озивається в наших дітях. Мої багаторічні спостереження дають підставу стверджувати, що українці загалом надзвичайно доброзичливі, гостинні, не аґресивні. Наші люди вмі ють прощати, цінують добропорядність. Найвищої похвали заслуговують українські жінки, стійкі до життєвих негараздів і розважливо-мудрі. Як їхні пра- прабабусі — дружини запорізьких козаків. Ось де самовідданість і віра! Ось у кого мусимо вчитися над усе цінувати сім’ю, уміти любити й плекати моло де покоління — бути вимогливими й ніжними водно час. Окрім того, українки — життєрадісні, вміють бути щасливими за найсуворіших, найскрутніших обста вин. Ця риса національної вдачі дуже часто рятувала нас. Вона допоможе нам вистояти й нині. Допоможе розбудувати та зміцнити нашу державу. Попри всі труднощі. Попри чорнобильське лихо... — Пані Валеріє, багатьом ліквідаторам і пересе ленцям із зараженої радіяцією зони допомогла ваша брошура ’’Організм проти радіонуклідів”. Над чим ви працюєте тепер? — Пишу книгу про сіль. — Ось як! І що ж ви можете сказати — сіль наш ворог чи друг? — Друг. Вона реґулює водообмін між клітинами і клітинною рідиною. Нестача солі в організмі може викликати різні недуги. — А чому в спеку людям дають пити підсолену воду? Її також вживають мандрівники в пустелі... — Все правильно. У спеку ми втрачаємо багато води, а з нею — сіль. — Але був час, коли солі не вживали. Її, власне, не існувало в такому вигляді, як нині. — Тоді наші предки їли свіже сире м’ясо, а в ньому є сіль. Як і в смаженому на вогні. А ось варене м’ясо втрачає її. — Скажіть, будь ласка, яка потреба в солі до рослої людини? — Це залежить од організму, раціону харчування, віку, пори року й багатьох інших чинників. — Сіль, крім усього, — ще й ліки? Хто з нас у дитинстві не полоскав горло підсоленою водою... — Так, при лікуванні ангін, фарингітів, нежиті — це найперші ліки. Бо завжди — під рукою. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1998 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
