Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЮДМИЛА РОМАНЮК ПРИНАДА ТАЇНИ Здається, в неї не було честолюбних замірів. Навіть у молодості. Лише дуже хотіла стати лікарем. А ще — бодай чимось бути корисною людям. Дід, відомий професор-хемік, твердив, що без цього не буває щастя. Вона тоді була дівчинкою та й досі пам’ятає, як бентежилась її маленька душа — то зіщулювалась од страху — раптом щось не вийде? — то шаленіла з радости, немов на гойдалці: все так, усе точнісінько так, як передбачав дідусь! Ах, якою вдячною вона була в такі хвилини, якою слухняною! Ладна пообіцяти й зробити що завгодно, аби й завтра, й через день, і через багато- багато днів дідусь дозволяв їй виступати ”в ролі асистента” під час його дослідів. Може, вже тоді відчула солодку принаду таїни? Зрештою, все складалося якнайліпше: закінчила медичний інститут, зустріла того, кого мала зустріти. Народився син. Мріяла про дочку. Майбутнє зага дувалось на роки. Та раптом ця безжальна діягноза найвідоміших київських лікарів... Вона не залишала жод ної надії. Навіть — примарної. Зрештою, вона й сама займалася ранньою д іа г н о с т и к о ю онкологічних захво рювань. І ось... Виходить, кінець? Вона сказала собі, що треба вірити й боротись, і взялася до роботи, котру тоді мало хто міг поцінувати — молодий лікар Валерія Кривенко звернулася до так званих нетра диційних методів лікування, до медицини травників — гомеопатії, фітотерапії. То були роки сумнівів і надій, сподівань і відчаю. І, звичайно, навчання в тих, хто попри все беріг народний досвід. Як тут, в Україні, так і за її межами. Відтоді минуло чимало літ. Сьогодні Валерія Кри венко — член-кореспондент Міжнародної академії комп’ютерних наук, лавреат Державної премії Укра їни, кандидат медичних наук, автор 130 наукових праць і 15 монографій. Вона — основоположник іридо- діягностики в Україні. Гадаю, вам, шановні читачки, буде цікавою ця розмова з нею — людиною надзви чайно доброзичливою, ладною всім зарадити в біді. Не забуваймо: вона сама врятувала себе! Отже: — Пані Валеріє, бодай коротко, що таке іридо- діягностика? — Подивіться в трагічні очі мадонни Рафаеля, в очі українських жінок... Що побачите в них? Страждан ня, надію, смуток... Чи нестримну радість. А чому кінематографісти так захоплюються великими пли нами — очі героя чи героїні! — на весь екран. Вдивля ючись у них, ми розуміємо весь шал боріння в їхніх душах. Зрештою, згадаймо вираз: ”Очі — дзеркало душі!” А як кажуть сільські жінки, намагаючись присоро мити за якусь провину дитя: ’’Ось не викручуйся! По очах же все видно”. Справді бо... Все видно по очах. Не лише нещирість, неправду, гнів, а й те, ”як і чим дихає” наш організм. Якщо ми здорові — райдужка очей чиста, світла, немов умита! Якщо нас діймає якась хвороба — вона тьмяніє, на ній з’являються рисочки, цятки, плями. Ще три тисячі років тому в Індії та Китаї ста вилися діягнози з огляду на стан ірису — райдужної оболонки ока. Так що іридодіягностика — наука дав ня. Колись вона розквітала в древньому Єгипті. Особливо за часів правління Тутангамона. Знали її і в Тібеті. Батьком же сучасної іридодіягностики вважа ється угорський лікар Іґнац Пекцеллі. В Україні ця наука важко пробивала собі дорогу... — І ви були серед перших, хто звернувся до неї? — Мабуть, що так. Але суть не в цьому. Не в чиїхось заслугах... А — в загальній користі. Адже іридодіягностика дозволяє зазирнути не лише в май бутнє пацієнта, а й у його минуле. По очах можна прочитати сповідь життя людини. В них, вірніше, на райдужній оболонці, закодовані її пристрасті, ба жання, зрештою, стиль і спосіб життя. В райдужці ока, як у мікрокосмосі, відбивається космос людини та всі зміни в душі й тілі, починаючи з миті народ ження. Ще не так давно це твердження вважалося антинауковим, а сьогодні... Добре, що часи змінилися на краще. Що все наше життя демократизується, що наука теж позбулася деяких пут. Доказ цього — створення нашої лябораторії нетрадиційних методів лікування. — Що це за лябораторія? — Національної Академії Наук України. Її хреще ним батьком був Борис Патон. Він надзвичайно ба гато допомагав нам. Надто — на перших порах, коли ми лише починали. Мабуть, Патон як вчений має дивовижну інтуїцію. Ми встигли здобути певний дос від. Мали свої розроблення. І коли сталося чорнобиль ське лихо — відразу поринули в нову для нас роботу. За п’ять років обстежили понад дві тисячі ліквідаторів катастрофи та переселенців із забруднених терито рій, зібравши тисячу прозірок райдужної оболонки очей тих, хто зазнав радіяції. — Який же висновок ви зробили? — Що іонізуюча радіяція завчасно старить рай- дужку й призводить до різкого зниження імунного бар’єра, а, отже, до багатьох захворювань. Що малі 6 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
