Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КВІТКА НА КАПЕЛЮСІ Українське весілля, як і весілля кожного народу — це драма з багатьма дійовими особами. Важлива роля у цій драмі відводиться молодому і молодій. їх дії на весіллі, вбрання диктувалися усталеними про тягом тисячоліть звичаєвими нормами. Стрій молодих ще в середині XX ст. на Україні позначали певними розпізнавальними знаками, за якими вгадували мо лоду, дружку, молодого, сватів, інших весілян. Але особливо вирізнялися головні убори. Весільний го ловний убір увінчував народний стрій, із ним пов’я зана архаїчна ідея тричленности світобудови. Навко лишній світ уявлявся людям розділеним на три частини: небесний — світ Богів, земний — світ людей, підземний — потойбічний світ. Голова, розум, мис лення також розглядали як щось ’’вище”, надпри родне, божественне. І головной убір ставав наче посередником між людиною і верхнім, небесним, надприродним світом. Тому часто головні убори роз- це. На Рівенщині шапку молодого значкували з одно го боку квіткою, а з другого — двома колосками жита, що символізувало добробут. У північних райо нах Київщини шапку молодого відзначали однією стрічкою збоку, а в центральних — кількома, пришпи леними до денця смушкової шапки, червоними стріч ками, які звисали на плечі. У деяких селах Київщини до шапки молодого чіпляли квітку і червону стрічку. У с. Теліжинці (Київщина) відзнака молодого на головному уборі включала рожеву паперову, покриту парафіном квітку і рожеву стрічку. Знак-квітку молодому пришивали до шапки в різний час весілля. Найчастіше коли ішов брати шлюб, інколи — на другий день весілля. У селі Мліїв на Черкащині дружка знімала з голови нареченої вінок і відчіпляла від нього стрічки, а тоді ставала на лаву або стілець і пришивала їх до денця чорної смушкової шапки молодого. Стрічки покривали Весільні атрибути-знаки на смушевій шапці. 1. Черкащина, Звенигородський р-н. 2. Черка щина, Городищівський р-н. 3. Полтавщина, Глобинський р-н. Знак молодого сироти, Харків ська обл. Wedding symbols on hat. 1. Cherkashchyna, Zvenehorod region. 2. Cherkashchyna, Horodyshchiv region. 3. Poltavshchyna, Hlobyn region. Mark of young orphan, Kharkiv region. росталися у висоту до фантастичних розмірів. Ве сільні головні убори, як і крона мітичного ’’світового дерева, дерева життя” у вишивках, спрямовані вгору — до неба, до сонця. Тож не дивно, що з ними були пов’язані космогонічні уявлення наших предків. Це засвідчують як форми, так і самі назви головних уборів, знаки зірок, сонця, місяця на них, а також зображення птахів, які в системі народного світогля ду належали до вищого, небесного світу. Птах в народній уяві ставав посередником між земним і небесним, адже він ходить по землі і літає в небі. Шапка молодого завжди відрізнялася від голов них уборів інших хлопців-весілян прикріпленим до неї знаком-атрибутом у вигляді стрічки, кокарди, квітки, вінка, пір’я. Ці знаки на головних уборах моло дого були самобутніми в кожному конкретному етно графічному реґіоні України. Частіше пришивали квіт ку. У Карпатах до квітки додавали пав’яче або півняче пір’я. Верховинці до капелюха-’крисані" молодого чіпляли пір’я тетервака (готура) і маленьке дзеркаль- шапку зверху донизу. Кінці стрічок підгинали на потилиці в шапку, щоб вони не висіли на плечах. У с. Стеблів (Черкащина) дівчата прикріплювали до шапки молодого квітку (з правого боку), коли він приходив до хати молодої й сідав за стіл. За знаком на шапці можна встановити чи молодий уже брав шлюб. У с. Лошнів на Тернопільщині до шлюбу квітку й білу стрічку, гілочку мирту чіпляли до шапки з лівого боку, а повінчаному квітку перечіплювали на правий бік: ”бо вже жонатий”. Головний убір — це наче розкрита книга, з якої черпаємо багату інформацію про весілян. Приміром, знак у вигляді розетки-’віночка” вказував чи у моло дих живі батьки (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська обл.). У Державному музеї етнографії (Санкт-Петербурґ) зберігається два віночки до шапки молодого з Харківщини. Це невеликі розети з шовко вої червоної та синьої стрічок. їх було зроблено для молодого сироти. Якщо батьки молодого живі, то в середину червоного віночка-розетки пришивали ”ши-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
