Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
священика о. Остапа Нижанківського, теж непере січної постаті. Крім обов’язків священика, був відо мим громадським діячем і музично обдарованою людиною. Мав чималий вклад в хорових творах, в сольових піснях. Був творцем популярної пісні на слова Тараса Шевченка "Минули літа молодії”. Нес- тор успадкував від свого батька хист до музики. Почав грати на фортепіяні ще в батьківському домі, потім у Стрию, де ходив до школи, а далі у Вищому Музичному Інституті ім. Миколи Лисенка у Львові. Під час Першої світової війни його взяли до австрійської армії, бо Західня Україна входила тоді до складу Австро-Угорської імперії. А коли постала Українська держава, з патріотизму вже сам зголо сився до Української Галицької Армії. По війні від’їхав до Відня, про який з признанням згадував на лекціях, хоч там жилося в той час нелегко. В ті роки, по Першій світовій війні, коли Відень перестав бути столицею великої імперії, це вже не був веселий чарівний Відень. Дорожнеча робила життя для мешканців міста трудним, а Нижанківський мав уже родину. Писав до Романа Придаткевича: ’’Журба за існування їсть мене. В хаті не така атмо сфера, яка потрібна для творчої праці. У Відні сидіти неможливо, тепер місто страшенно дороге”. Переїхав з родиною до Праги, де продовжував студії у чеського композитора Вацлава Новака і здобув титул майстра композиції. З’являються нові твори — фортепіянове тріо ’’Маленька сюїта”. Ігор Соневицький у статті ’’Нестор Нижанківський” пише: "Культивував камерну музику, а передусім сольову пісню, згадати б лише ’’Прийди, прийди”, ”Не співай по весні”, "Жити” на слова О. Олеся, ’’Засумуй, трем біто” на слова Р. Купчинського, написав великий хоровий твір на слова І .Франка ’’Наймит”, опрацював низку українських народних пісень, бо пісня, казав незабутній Кошиць, ”це джерело духовного і націо нального здоров’я українського народу”. Опрацював низку фортепіянових фуґ, а для симфонічної ор кестри — ’’Польонез”. В елеґантному готелі ’’Граф” на певні години і в певні дні місяця бувала замовлена заля. Це було місце зустрічів українських емігрантів — у затишному приміщенні в центрі Праги. Звичайно була невелика програма, скромна, але вміло приготована перекуска. Якось на запрошення 3. Мірної я там деклямувала вірш мого дядька Вячеслава Лащенка, а Марія Анто нович протанцювала козачка. 3. Мірна, як завжди, дбайливо вбрана, вміло виконувала ролю господині вечора. Біля неї — висока добродушна постать Вік тора Приходька і елеґантна, дещо суха постать Лідії Садовської, виразне обличчя вже тоді старшого віком Максима Славінського, що потім трагічно загинув, коли до Праги прийшли більшовики, проф. Дмитра Дорошенка з дружиною і їх сусіда Євгена Вирового, теж пізніше трагічної жертви більшовицької окупації Праги, проф. Ростислава Лащенка і проф. Костя Лось- кого з дружинами, проф. Володимира Січинського, подружжя Слюсаренків, архітекта Артема Корнійчу ка, юна постать Стецька Сірополка, молодшого в той час члена родини Сірополків, та інші гості. Нестор Нижанківський підходить до фортепіяна. Всі розмови стихають, ніби заля перестала дихати, лише чути його гру. Свіжі музикальні звуки — музичні думки виповнюють залю. Скільки треба мистецького розуміння, мистецької культури, досконалої техніки, щоб дати цей ритм, це ніжне виразне піяно і цю хвилюючу силу. Коли скінчив, короткий час — мов чанка. Публіка — під враженням зачарування. Аж потім — гучні оплески... Хтось сказав, що Нижанківський незабаром від’їде до Львова. — На одну цікаву людину буде менше, — сказав мій батько. — Він одружений? — запитав хтось. — Має гарну жінку і маленького сина (пізніше він став співаком). Починаються танці. Танцює молодь, кілька пар... Вечір закінчується не пізно. На вулицях у центрі міста ще рух. Під ногами скрипить сніг, чути дзвінки трамваїв... На великій площі, де Віноградський театр, темніють Готичні вежі костьолу святої Людмили. їх верхи, що, звужуючись, витягуються все вище й вище в темне нічне небо, зливаються з ним. Після від’їзду Нестора Нижанківського до Львова, більше не довелося мені бачити його. Смерть мого батька, важкі переживання, труд нощі, які виникли в родині, перервали мої студії музики. Без досвідченої керми вже досягнута техніка почала падати. У Львові Н. Нижанківський став професором Музичного Інституту ім. Лисенка, а на початку Другої світової війни, коли більшовики зайняли західньо- українські землі, з жінкою і сином від’їхав на Захід. Була люта зима, а мав слабі легені, перестудився і помер у Лодзі 1940 року. Невблаганна смерть вирвала Нестора Нижан ківського у розквіті сил, на 47 році життя. З його талантом, з його поважними студіями музики, з його любов’ю до свого фаху і особистим шармом був він блискучою постаттю нашого суспільства. Дружина зберігала його твори, але її заарешту вали, а в помешканні був обшук. Тоді багато про пало... Обставини міняються і під їх впливом відроджу ються визначні постаті. З’являється почуття обов’я зку зібрати і його творчість — те, що збереглося — для майбутніх поколінь. Для цього запляновано створити при УВАН окрему комісію. Бо музика, ’’пісня, — як казав Кошиць, — це невід’ємна частина душі українця”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top