Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
священика о. Остапа Нижанківського, теж непере січної постаті. Крім обов’язків священика, був відо мим громадським діячем і музично обдарованою людиною. Мав чималий вклад в хорових творах, в сольових піснях. Був творцем популярної пісні на слова Тараса Шевченка "Минули літа молодії”. Нес- тор успадкував від свого батька хист до музики. Почав грати на фортепіяні ще в батьківському домі, потім у Стрию, де ходив до школи, а далі у Вищому Музичному Інституті ім. Миколи Лисенка у Львові. Під час Першої світової війни його взяли до австрійської армії, бо Західня Україна входила тоді до складу Австро-Угорської імперії. А коли постала Українська держава, з патріотизму вже сам зголо сився до Української Галицької Армії. По війні від’їхав до Відня, про який з признанням згадував на лекціях, хоч там жилося в той час нелегко. В ті роки, по Першій світовій війні, коли Відень перестав бути столицею великої імперії, це вже не був веселий чарівний Відень. Дорожнеча робила життя для мешканців міста трудним, а Нижанківський мав уже родину. Писав до Романа Придаткевича: ’’Журба за існування їсть мене. В хаті не така атмо сфера, яка потрібна для творчої праці. У Відні сидіти неможливо, тепер місто страшенно дороге”. Переїхав з родиною до Праги, де продовжував студії у чеського композитора Вацлава Новака і здобув титул майстра композиції. З’являються нові твори — фортепіянове тріо ’’Маленька сюїта”. Ігор Соневицький у статті ’’Нестор Нижанківський” пише: "Культивував камерну музику, а передусім сольову пісню, згадати б лише ’’Прийди, прийди”, ”Не співай по весні”, "Жити” на слова О. Олеся, ’’Засумуй, трем біто” на слова Р. Купчинського, написав великий хоровий твір на слова І .Франка ’’Наймит”, опрацював низку українських народних пісень, бо пісня, казав незабутній Кошиць, ”це джерело духовного і націо нального здоров’я українського народу”. Опрацював низку фортепіянових фуґ, а для симфонічної ор кестри — ’’Польонез”. В елеґантному готелі ’’Граф” на певні години і в певні дні місяця бувала замовлена заля. Це було місце зустрічів українських емігрантів — у затишному приміщенні в центрі Праги. Звичайно була невелика програма, скромна, але вміло приготована перекуска. Якось на запрошення 3. Мірної я там деклямувала вірш мого дядька Вячеслава Лащенка, а Марія Анто нович протанцювала козачка. 3. Мірна, як завжди, дбайливо вбрана, вміло виконувала ролю господині вечора. Біля неї — висока добродушна постать Вік тора Приходька і елеґантна, дещо суха постать Лідії Садовської, виразне обличчя вже тоді старшого віком Максима Славінського, що потім трагічно загинув, коли до Праги прийшли більшовики, проф. Дмитра Дорошенка з дружиною і їх сусіда Євгена Вирового, теж пізніше трагічної жертви більшовицької окупації Праги, проф. Ростислава Лащенка і проф. Костя Лось- кого з дружинами, проф. Володимира Січинського, подружжя Слюсаренків, архітекта Артема Корнійчу ка, юна постать Стецька Сірополка, молодшого в той час члена родини Сірополків, та інші гості. Нестор Нижанківський підходить до фортепіяна. Всі розмови стихають, ніби заля перестала дихати, лише чути його гру. Свіжі музикальні звуки — музичні думки виповнюють залю. Скільки треба мистецького розуміння, мистецької культури, досконалої техніки, щоб дати цей ритм, це ніжне виразне піяно і цю хвилюючу силу. Коли скінчив, короткий час — мов чанка. Публіка — під враженням зачарування. Аж потім — гучні оплески... Хтось сказав, що Нижанківський незабаром від’їде до Львова. — На одну цікаву людину буде менше, — сказав мій батько. — Він одружений? — запитав хтось. — Має гарну жінку і маленького сина (пізніше він став співаком). Починаються танці. Танцює молодь, кілька пар... Вечір закінчується не пізно. На вулицях у центрі міста ще рух. Під ногами скрипить сніг, чути дзвінки трамваїв... На великій площі, де Віноградський театр, темніють Готичні вежі костьолу святої Людмили. їх верхи, що, звужуючись, витягуються все вище й вище в темне нічне небо, зливаються з ним. Після від’їзду Нестора Нижанківського до Львова, більше не довелося мені бачити його. Смерть мого батька, важкі переживання, труд нощі, які виникли в родині, перервали мої студії музики. Без досвідченої керми вже досягнута техніка почала падати. У Львові Н. Нижанківський став професором Музичного Інституту ім. Лисенка, а на початку Другої світової війни, коли більшовики зайняли західньо- українські землі, з жінкою і сином від’їхав на Захід. Була люта зима, а мав слабі легені, перестудився і помер у Лодзі 1940 року. Невблаганна смерть вирвала Нестора Нижан ківського у розквіті сил, на 47 році життя. З його талантом, з його поважними студіями музики, з його любов’ю до свого фаху і особистим шармом був він блискучою постаттю нашого суспільства. Дружина зберігала його твори, але її заарешту вали, а в помешканні був обшук. Тоді багато про пало... Обставини міняються і під їх впливом відроджу ються визначні постаті. З’являється почуття обов’я зку зібрати і його творчість — те, що збереглося — для майбутніх поколінь. Для цього запляновано створити при УВАН окрему комісію. Бо музика, ’’пісня, — як казав Кошиць, — це невід’ємна частина душі українця”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
