Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РОМАН ЗАВАДОВИМ МАРУСЯ БОГУСЛАВКА То не чорні хмари над Богуславом стояли, то турки-яничари на місто напали, людей ло-' вили, назад руки в’язали і в тяжку неволю да леко в Туреччину гнали. Спіймали дівчину-білявку, попівну Марусю Богуславку. Гарна, дуже гарна була Маруся. Та коли її на базарі продавали, вподобав її багатий ту рецький паша. — Дам її виховати в мусулманській вірі і в звичаях турецьких, туркинею стане, за дитину мені буде. Купив паша Марусю, по-турецькому її одяг нув і найняв учителів, щоб дівчинку вчили, щоб її потурчили-побусурменили. І пильнували вчи телі, щоб вона рідного слова не чула, хреста не бачила, щоб не до Христа, а до Мохаммеда молилася. Але дівчинка глибоко в серці носила ча рівний образок. Вона бачила на ньому шматок чудової країни з шумливою рікою, крутими скельними берегами і білими хатами в вишневих садах. То був образ України, її рідного краю. Роки минали і той чудовий образ звільна затирали. Уже Маруся туркинею стала. Жила в достатку і в розкоші, а коли паша з дому виїжджав, то ключі всього хазяйства Марусі в опіку давав. Чудова була в паші палата, вся в сріблі- золоті і самоцвітах. А за садом-виноградом сто яла вежа висока, глибоко в землю вмурована, з сірого каменю збудована. Скільки разів Маруся в паші не питала, що це за будівля, завжди її паша чимнебудь збував, відповіді не давав. Від того Маруся ще цікавіша стала. Раз увечері Маруся пішла на край саду- винограду і спинилась під вежею. Стала до неї приглядатись, стала себе сотий раз питати, нащо казав паша таку понуру вежу будувати. І враз із вежі донеслась до неї приглушена пісня. То не один голос співав, то кілька сотень людей співало, сумно на долю нарікало, що вже тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного не видають. Дівчина здогадалась: то невольники з Укра їни, брати її рідні в цій вежі без сонця-світла погибають, свою тугу піснею виливають. І тоді враз із ними заплакало серце в Марусі Богу- славки, а її щирі сльози немов обмили образ далекого рідного краю, і від того вечора знов став світлий і виразний, як колись. Відтоді Маруся спокою не мала, тихим сном не спочивала, все якусь таємну думу думала- гадала. Раз, як паша в турецьку церкву на молитву поїхав, Маруся щонайбільший ключ вибирає, до невольницької вежі поспішає, двері залізом ковані відчиняє, братів рідних-невольників бід них на волю випускає. Здивувались невольники: — Не можемо тій дівчині віри йняти! Хоч вона по-нашому розмовляє, не знати, що вона з нами вчинити гадає. Тоді Маруся на одвірок схилилась, слізми обмилась: — Не хочу я лиха вашого, бідні невольники! Кажу я вам: добре дбайте, в городи християнські утікайте, поки турки ще нічого не знають. І вийшли невольники з вежі холодної, місто турецьке тихцем-хильцем минали, в Україну рід ну ярами темними тікали. А коли останній не- вольник з вежі вибігав, Маруся його за руку придержала: — Прошу я тебе, козаче, як дозволить тобі Бог дістатись у рідний край, ти містечка Богус- лава не минай, моєму батькові, моїй матері від доньки поклін передай. Скажи, що їх дочка спокутувала свою провину, братів рідних — невольників бідних відпустила в Україну. А той козак, то ще й був кобзар-бандурист. То як вернувся в рідний край, склав прекрасну пісню — думу про Марусю Богуславку і селами- городами людям співав. І хотіли люди знати, що сталось з Марусею. Але кобзар того не знав і в думі не розказав. Так і залишилась навіки незнаною доля дів- чинки-білявки, Марусі Богуславки, що хоч без своєї вини туркинею стала, братам рідним — невольникам бідним волю дарувала. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
