Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РОМАН ЗАВАДОВИМ МАРУСЯ БОГУСЛАВКА То не чорні хмари над Богуславом стояли, то турки-яничари на місто напали, людей ло-' вили, назад руки в’язали і в тяжку неволю да леко в Туреччину гнали. Спіймали дівчину-білявку, попівну Марусю Богуславку. Гарна, дуже гарна була Маруся. Та коли її на базарі продавали, вподобав її багатий ту рецький паша. — Дам її виховати в мусулманській вірі і в звичаях турецьких, туркинею стане, за дитину мені буде. Купив паша Марусю, по-турецькому її одяг нув і найняв учителів, щоб дівчинку вчили, щоб її потурчили-побусурменили. І пильнували вчи телі, щоб вона рідного слова не чула, хреста не бачила, щоб не до Христа, а до Мохаммеда молилася. Але дівчинка глибоко в серці носила ча рівний образок. Вона бачила на ньому шматок чудової країни з шумливою рікою, крутими скельними берегами і білими хатами в вишневих садах. То був образ України, її рідного краю. Роки минали і той чудовий образ звільна затирали. Уже Маруся туркинею стала. Жила в достатку і в розкоші, а коли паша з дому виїжджав, то ключі всього хазяйства Марусі в опіку давав. Чудова була в паші палата, вся в сріблі- золоті і самоцвітах. А за садом-виноградом сто яла вежа висока, глибоко в землю вмурована, з сірого каменю збудована. Скільки разів Маруся в паші не питала, що це за будівля, завжди її паша чимнебудь збував, відповіді не давав. Від того Маруся ще цікавіша стала. Раз увечері Маруся пішла на край саду- винограду і спинилась під вежею. Стала до неї приглядатись, стала себе сотий раз питати, нащо казав паша таку понуру вежу будувати. І враз із вежі донеслась до неї приглушена пісня. То не один голос співав, то кілька сотень людей співало, сумно на долю нарікало, що вже тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного не видають. Дівчина здогадалась: то невольники з Укра їни, брати її рідні в цій вежі без сонця-світла погибають, свою тугу піснею виливають. І тоді враз із ними заплакало серце в Марусі Богу- славки, а її щирі сльози немов обмили образ далекого рідного краю, і від того вечора знов став світлий і виразний, як колись. Відтоді Маруся спокою не мала, тихим сном не спочивала, все якусь таємну думу думала- гадала. Раз, як паша в турецьку церкву на молитву поїхав, Маруся щонайбільший ключ вибирає, до невольницької вежі поспішає, двері залізом ковані відчиняє, братів рідних-невольників бід них на волю випускає. Здивувались невольники: — Не можемо тій дівчині віри йняти! Хоч вона по-нашому розмовляє, не знати, що вона з нами вчинити гадає. Тоді Маруся на одвірок схилилась, слізми обмилась: — Не хочу я лиха вашого, бідні невольники! Кажу я вам: добре дбайте, в городи християнські утікайте, поки турки ще нічого не знають. І вийшли невольники з вежі холодної, місто турецьке тихцем-хильцем минали, в Україну рід ну ярами темними тікали. А коли останній не- вольник з вежі вибігав, Маруся його за руку придержала: — Прошу я тебе, козаче, як дозволить тобі Бог дістатись у рідний край, ти містечка Богус- лава не минай, моєму батькові, моїй матері від доньки поклін передай. Скажи, що їх дочка спокутувала свою провину, братів рідних — невольників бідних відпустила в Україну. А той козак, то ще й був кобзар-бандурист. То як вернувся в рідний край, склав прекрасну пісню — думу про Марусю Богуславку і селами- городами людям співав. І хотіли люди знати, що сталось з Марусею. Але кобзар того не знав і в думі не розказав. Так і залишилась навіки незнаною доля дів- чинки-білявки, Марусі Богуславки, що хоч без своєї вини туркинею стала, братам рідним — невольникам бідним волю дарувала. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
