Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
90-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ЮЛІЇ ЛОҐУШ Перший ряд, друга праворуч Юлія Лоґуш. First row, second from right. Julia Logush. Представляючи нашу високоповажану 90-літню релігійну парафіянку Української католицької церкви св. Архистратига Михаїла в Милвокі, Вискансин, дов голітню членку 51-го Відділу СУА Юлію Лоґуш, мені пригадуються слова народньої мудрости: "Щоб доче катися глибокої старости, треба мати великі заслуги перед Богом”. Юлія Лоґуш з Максимовичів народилася 20 лю того 1908 р. у Львові. Шестилітня Юлія з двома молодшими братами залишилися сиротами — помер батько. Нелегка відповідальність за дітей лягла на материнські руки. Незважаючи на тяжку працю ма тері, дівчинка мала добру опіку. Після закінчення Народної школи вступила до Учительського семінара, який закінчила у 1927 році. Ставши вчителем та вихо вуючи молоде підростаюче покоління на польських землях, Юлія пам’ятала, що вона українка. 1933 р. у Львові Юлія Максимович вийшла заміж за молодого професора Омеляна Лоґуша. Через два роки після одруження померла її мати, залишивши молодят з маленькою шестимісячною дочкою. Мо лода родина продовжує працювати у Польщі. Омелян Лоґуш часто хворів, тому що під час Першої світової війни, ще дитиною, був поранений. Нелегким було життя. У 1941 році, маючи дві доні, родина Лоґушів переїхала в Галичину, село Язлівець, де обоє вчили української мови, вже українських дітей. Друга сві това війна. 1945 рік. Німеччина — страх, голод, біль, розлучення дружини з чоловіком — батьком трьох донечок. Подружжя живе у різних таборах. Після закінчення війни у жовтні 1950 року Лоґуші еміґрували до Америки, поселилися в Чікаґо, де прожили 7 років. І знову переїзд, знову нові турботи. Люди, які є сильні духом, виживають і досягають певної мети. Розмовляючи з панею Юлією, я зрозу міла, що вона належить до тих сильних і нескорених. Прибувши до привітного і затишного міста Мил- воки, Юлія Лоґуш, зразу ж включилася до праці парафіяльно-громадського життя при Українській ка толицькій церкві св. Архистратига Михаїла. Стала активною членкою 51-го Відділу СУА, в якому займа лася харитативною працею, висилаючи посилки для бідних українських дітей діяспори. Жертвує щирі датки для своєї католицької церкви в Милвокі, а також надає грошову допомогу потребуючим в мо лодій незалежній Україні. Чоловік пані Юлії помер у 1995 році, проживши з родиною 62 роки. Тепер наша мила 90-літня Ювілятка мешкає з наймолодшою донею Марійкою, користую чись теплою і дбайливою опікою доньок — Надії і Нусі та люблячих семеро онуків і п’ятьох правнуків. На закінчення, варто сказати про мистецький та лант пані Юлії Лоґуш до української вишивки, яка переливається соковитими барвами веселки, а також про витончені праці лагідних весняних кольорів з кераміки і дерева. Нехай її гарне життя, буде добрим прикладом для нас. Оля Савчин.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
