Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
90-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ЮЛІЇ ЛОҐУШ Перший ряд, друга праворуч Юлія Лоґуш. First row, second from right. Julia Logush. Представляючи нашу високоповажану 90-літню релігійну парафіянку Української католицької церкви св. Архистратига Михаїла в Милвокі, Вискансин, дов голітню членку 51-го Відділу СУА Юлію Лоґуш, мені пригадуються слова народньої мудрости: "Щоб доче катися глибокої старости, треба мати великі заслуги перед Богом”. Юлія Лоґуш з Максимовичів народилася 20 лю того 1908 р. у Львові. Шестилітня Юлія з двома молодшими братами залишилися сиротами — помер батько. Нелегка відповідальність за дітей лягла на материнські руки. Незважаючи на тяжку працю ма тері, дівчинка мала добру опіку. Після закінчення Народної школи вступила до Учительського семінара, який закінчила у 1927 році. Ставши вчителем та вихо вуючи молоде підростаюче покоління на польських землях, Юлія пам’ятала, що вона українка. 1933 р. у Львові Юлія Максимович вийшла заміж за молодого професора Омеляна Лоґуша. Через два роки після одруження померла її мати, залишивши молодят з маленькою шестимісячною дочкою. Мо лода родина продовжує працювати у Польщі. Омелян Лоґуш часто хворів, тому що під час Першої світової війни, ще дитиною, був поранений. Нелегким було життя. У 1941 році, маючи дві доні, родина Лоґушів переїхала в Галичину, село Язлівець, де обоє вчили української мови, вже українських дітей. Друга сві това війна. 1945 рік. Німеччина — страх, голод, біль, розлучення дружини з чоловіком — батьком трьох донечок. Подружжя живе у різних таборах. Після закінчення війни у жовтні 1950 року Лоґуші еміґрували до Америки, поселилися в Чікаґо, де прожили 7 років. І знову переїзд, знову нові турботи. Люди, які є сильні духом, виживають і досягають певної мети. Розмовляючи з панею Юлією, я зрозу міла, що вона належить до тих сильних і нескорених. Прибувши до привітного і затишного міста Мил- воки, Юлія Лоґуш, зразу ж включилася до праці парафіяльно-громадського життя при Українській ка толицькій церкві св. Архистратига Михаїла. Стала активною членкою 51-го Відділу СУА, в якому займа лася харитативною працею, висилаючи посилки для бідних українських дітей діяспори. Жертвує щирі датки для своєї католицької церкви в Милвокі, а також надає грошову допомогу потребуючим в мо лодій незалежній Україні. Чоловік пані Юлії помер у 1995 році, проживши з родиною 62 роки. Тепер наша мила 90-літня Ювілятка мешкає з наймолодшою донею Марійкою, користую чись теплою і дбайливою опікою доньок — Надії і Нусі та люблячих семеро онуків і п’ятьох правнуків. На закінчення, варто сказати про мистецький та лант пані Юлії Лоґуш до української вишивки, яка переливається соковитими барвами веселки, а також про витончені праці лагідних весняних кольорів з кераміки і дерева. Нехай її гарне життя, буде добрим прикладом для нас. Оля Савчин.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
