Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
треба підтримувати її природні нахили й розвивати їх. "Мабуть дитина, мов квітка, — каже Галина Кирпа, — як хочете цвіту, то поливайте і глядіть”. А тому донька її, маючи вроджений хист до слова й малю вання, вже змалку мала гарну літературу до читання, слухала гарну музику, а це й розвивало в дитини художній і музичний смак, пізніше вона закінчила в музичній школі клясу бандури, сопілки, відвідувала фолкльорну студію. На питання, чи письменниця з юних років плекала мрію про своє життєве призначення й місце у літе ратурі, Галина Кирпа відповідає, що вона добре від чула свавілля "системи”, за часів якої довелося їй жити й, згадуючи минуле, їй "душа болить, бо за інших умов усе могло бути інакше, адже стільки років та жорстока система крутила призначенням людей, як циган сонцем”... А мріялося їй вивчити досконало чужі мови й світову літературу, їздити в ті країни, що вабили та багато писати. Довелося обме житися роботою у видавництвах, газетах, журналах. Тепер, коли школи незалежної України мають бути національними і за формою, і за змістом, Галина Кирпа докладає багато зусиль на ниві шкільництва і в галузі освіти. Вона разом з чоловіком, як співавтори підручників (Кирпа-Чередниченко), стали лавреатами премії ім. Івана Огієнка. На великий жаль, підручників для шкіл не вистачає, вони з труднощами доходять до шкіл, вчителі не знають де їх можна діставати. Але це вже тема про сучасні українські "негаразди”. Даючи вагомий вклад у літературу для дітей, поетка Галина Кирпа, як знавець дитячої психіки, підготувала до друку збірку віршів "Мій любий Пане Боже”, про шукання і пізнання дитиною Бога, бо до Нього сама йде ”як велика самітниця до свого Спів розмовника” й думає, що "віра в людині така ж природна, як і сама людина”. Формулюючи своє "кредо”, письменниця каже, що вона хоче в житті "хоч щось встигнути”, без гучних слів, а головне для неї — творчість, "слово і квітка, яку посіяла в землю, — важливо, щоб воно зійшло”. Сама ж авторка в лі тературній творчости, як і в своєму житті, уникає "суєти”, фальші й нещирости. Але Галина Кирпа, прагнучи у своєму творчому житті "встигнути щось зробити”, вже досі може справедливо пишатися до вершеним і зробленим, а особливо, у складних умо вах браку уваги до справ української культури з боку "владних структур” нинішньої України. Сама вона "нині терни в стежках визбирує”, бо доводиться терновими стежками йти. На подвижницькій ниві, що її невтомно засіває Галина Кирпа (слова репортерки журналу "Я, ТИ, МИ”, Ірини Лобовик), як і вся родина — члени Спілки письменників України — письменниця наполегливо старається здійснювати своє життєве кредо, хоч і має "цілий жмут" ще нездійснених задумів на тер нистому шляху відродження української духовости й культури. Журнал Спілки жінок України бажає їй всіляких гараздів і нових творчих здобутків. Приєд наймося ж і ми, жінки діяспори, до тих добрих по бажань невтомній письменниці Галині Кирпі. ВАДИМ ПАВЛОВСЬКИЙ ПЕРШЕ УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ В КИЄВІ (1901 — 1905) (Закінчення. Початок у ч. 5) І ось узимку на 1902 р. приїхав із Харкова коопе ративний діяч Микола Васильович Левитський (1859- 1936). Він був широко відомий, як організатор перших на Україні хліборобських спілок ("артілей”) по селах та виробничих артілях серед ремісників у містечках і містах на кооперативних засадах. Він писав статті про ці артілі й дуже любив робити доповіді про свою діяльність; за все це його прозвали ’’артільним батьком”. Був він лю диною дуже енергійною й намагався будь-якими шля хами ширити свої ідеї, особливо поміж молоддю. Левитський дізнався про існування в Києві Студент ської громади та почув про Жіночу громаду. Марія Лівицька згадує, що в них у хаті Левитський ...розпитувався про працю в Студентській громаді і, довідавшись про існування жіночої, дуже зрадів і запитався, чи не міг би побувати на її зборах і познайо митися ближче з її членами. На другий день мало бути у нас засідання (в хаті у Чикаленків). Я необе режно, не порадившись з головою, запросила Миколу Васильовича на наші збори. Сталося прикре непоро зуміння. Марія Вікторівна (Чикаленко) рішучо заявила, що на збори Миколу Васильовича не прийме, а мене немилосердно скартала за ухил від (конспіративної дисципліни (...). На другий день збиралася Студент ська громада і запросила Миколу Васильовича. Він (...) інформував Громаду про свою працю в артілях. Наприкінці вирішили сфотографуватися всією гро мадою. Призначили день, час і фотографа. Мене попросили передати запрошення "Жіночій Громаді” приєднатися до фотографії. Євген Чикаленко, член ’’Старої громади” та видат ний український громадський діяч, був категорично проти того, щоб його дружина, одна з чільних членів "Жіночої громади”, та його доньки фотографувалися з Левитським. Чикаленко добре знав його і його любов до розголосу, якому ця групова фотографія послужить
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
