Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
рівняється життю”, прийнявши які, він “був би змушений ціле життя зносити нестерпимі муки душі”. Незважаючи на власне тяжке матеріяльне становище і політичну зайнятість, Орлик турбувався долею тих числених українських патріотів, які за свою прихильність до Мазепи перебували на за сланні, в Сибіру, пропадали з голоду та нужди в Москві й інших російських містах, куди їх кинув царат. Він писав з цього приводу листи до шведського короля з проханням звернутись до царя, щоб пом’якшити їх долю. Після п’ятирічного перебування у Швеції Орлик з 1720 р. жив інкогніто у Сілезії і Польщі, виїздив до інших країн. В ці роки Орлик разом із найближчими помічниками намагався створити коаліцію держав проти Росії — із Швеції, Туреччини, Криму. Особливу надію покладав на Францію, король якої, Людовик XV, одружився з дочкою Станіслава Лещинського, польського короля, який досить позитивно ставився до дій Орлика. В проекті коаліції Орлик брав до уваги гетьманщину, буджацьку орду, донське козацтво, астраханських та волзьких татар. Особливі надії він покладав на Запорізьке козацтво. У своїх листах- відозвах, зверненнях до козаків закликав їх ви ступити на спільну боротьбу проти царизму. На жаль, незважаючи на те, що чимало козацької старшини були опозиційно настроєні до царизму, намагання Орлика підтримки серед Запорожців не отримали. Смерть шведського короля Карла XII (1718), палкого прихильника Орлика і незалежної України послабила визвольні намагання українців. Поступово у шведських колах переважили наміри залишатись з Москвою. 1721 р. було підписано московсько-швед ську угоду (Ніштадтський мир). В послідуючі роки Орлик докладає багато зусиль, щоб отримати більш рішучу підтримку з боку Туреччини та Криму. З цією метою він залишає Европу і уже в березні 1722 р. сам, без родини виїздить до Туреччини. З часом він опинився там фактично в становищі інтернованого. До 1734 р. жив у Салоніках, потім у Молдавії, в Ясах, де і закінчив свій життєвий шлях 1742 р. У реалізації визвольних задумів П. Орлика, особливо в часи його перебування в Туреччині, на давав допомогу його старший син Григор (Григорій), який народився ще в Батурині 1702 р. (хрищеним батьком його був гетьман Іван Мазепа). Григір Орлик після одержання належної освіти служив спершу у шведській армії, потім у саксонській Гвардії. Досить високого становища досягнув на службі у Франції — став генерал-поручиком, польним маршалом, членом королівської ради Франції, отримав титул графа. В останні десятиріччя діяльність Орлика-батька і Орлика-сина постійно координувалась, гетьман про довжував свої акції при активній співучасті Григора. Як пристрасний прихильник української незалежної держави він віддав багато зусиль у справі нала годження зв’язків батька із представниками прав лячих кіл Европи та Близького Сходу. Так, 1730 р. він їздив із спеціяльною місією до Царгороду, де став дорадником французького посольства у справах Східної Европи, постійно проводив там акції на користь батька. 1732 і 1734 pp. уряд Франції посилав Г. Орлика до кримського хана, щоб спонукати його до підтримки запорожців і гетьмана П. Орлика проти Москви. 1734 здійснив конспіративну поїздку на Гетьманщину, де вів таємні переговори з опози ційними колами козацької старшини, переконуючи їх виступити проти царизму. Особливу активність Г. Орлик проводив в часи турецько-російської та ро сійсько-шведської воєн. Дуже багато зробив у справі збирання батьківських архівів та меморіяльної епі столярної спадщини. Після смерти батька з 1742 р. став фактичним лідером української еміграції. Уже в чині французького генерала брав участь у Семилітній війні, де був тяжко поранений під час битви під Бергеном і помер від ран (14.11.1759). Так загинув ще один син України далеко від рідної землі за справу чужої держави. Як бачимо, всі намагання П. Орлика та його сина Григора підняти іноземні держави на боротьбу за звільнення України, сформувати антиросійський блок успіхом не увінчались. У ті часи Росія в значній мірі і завдяки поневоленню України, використовуючи її територію, сировинні й продовольчі ресурси, людські резерви, ставала в ряди наймогутніших держав Европи. Тому в Европі українська проблема, всупереч старанням патріотичних кіл, так і не зна йшла підтримки. На закінчення слід сказати, що П. Орлик займає одне з найпомітніших місць серед політичних діячів України. “Визволення з-під Московщини України за допомогою чужоземних держав і здобуття їй са- мостійности — було альфою і омегою його життя. Поза цим ідеалом для нього нічого не існувало. Він вірив в нього, як люди вірять в життя або смерть”, — писав про нього дослідник його життя В. Різниченко. Принципове значення в діяльності П. Орлика мала думка, що Україна повинна займати провідне місце в досягненні стабільности у загальноєвропейському і особливо східньо-европейському регіоні. Саме цей напрям його діяльности є досить актуальним і сьо годні. Завдяки діяльності Орлика та його прихильників у XVIII ст. українська справа в Европі займала досить помітне місце. Його енергійна, наполеглива та не втомна праця залишила глибокий позитивний слід в українській політичній думці і діях патріотичних по колінь в ХІХ-ХХ ст. П. Орлик мав велику родину. Відомо, що дружина гетьмана Ганна не відходила від громадсько-політичної праці, спершу допомагала сво єму чоловікові, а потім сину Григору. В сім’ї було семеро дітей — 4 дочки та 3 сини. Про Григора ми писали. Старша дочка Настя 1723 р. одружилася з австрійським генералом графом Штенфліхтом, у них було 2 сини — Карл Густав (названий так на честь Карла XII) та молодший Пилип (названий на честь діда). Після смерти Насті 1728 р. граф одружився на другій доньці Орлика Варварі. Нічого не відомо про Марту та Марію. Син Яків, який народився в Бен дерах, помер у Бреславлі. Михайло був з батьком в Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
