Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Ви відгадали мої думки, — сказала Леся, — саме й хочу вам розповісти про Івана Купала. Пускання вінків на воду і стрибання через во гонь — це тільки невеличка частина старовин ного українського народного обряду. Давним- давно наші предки, як усі інші народи світу, ві рили в таємничі сили природи, які уявляли собі в постатях русалок, мавок, чугайстрів, лісовиків, упирів та інших духів. Вірили також, що при допомозі чарів і заклять можна прикликати собі щастя, прогнати від себе лихо або дізнатись про майбутню долю. Тому ніч перед Іваном Купалом була для них порою чарів: тоді ніби розкри валися всі таємниці, розмовляли між собою де рева й рослини, а папороть розцвітала чародій ним червоно-вогняним квітом. Хто з людей не злякався відьом, чортів, вовкулаків та іншої не чистої сили і здобув собі цей цвіт, ставав най- щасливішим і найбагатшим у світі. Вечором мо лодь ішла над ріку, дівчата кидали на воду він ки, дивилися, куди вони пливуть, і з того воро жили собі долю, а хлопці розпалювали ватру і стрибали через полум’я, щоб на майбутнє забез печити себе від нечистої сили. Вони топили в річці опудало, зроблене з соломи або з трави, Називали його Мареною. — А чому його топили? — запитали дівчата. — Це вони так ховали його до наступного літа. В постаті Марени вони, можливо, уявляли собі саму природу. Тоді вони готувалися до жнив і бачили, що природа вже втрачає свою силу й красу, що вже наближається осінь. — За християнських часів ці звичаї пере несли на день св. Івана Христителя, що припа дає якраз на той самий час, на початок жнив. У глибокій задумі слухали юначки слова се стрички. Вони думали про те, як щиро любить український народ Божий твір, природу, і як пра гне він щастя, яке уявляє собі у вигляді вог няного цвіту папороті... КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА КОМАРІ Комарі-дударі, Не літайте угорі, Не сідайте на плече, Не кусайте боляче! Не співайте ваше “зум”, То не пісня, тільки глум: Хто заслухається вас, Того вкусите якраз! СОНЯШНИКИ Йдуть та йдуть довкола соняшникові кола, спозираються, все за сонцем повертаються. А пече щоденно сонечко шалено, розпікається, з неба приском розсипається. Йдуть та йдуть довкола соняшникові кола, усміхаються, жару сонця набираються. Пластове шатро серед природи. ПЛАТОН ВОРОНЬКО ЛИПКА Я маленька липка, Виросту велика — Не ламай мене. Я медовим цвітом Зацвіту над світом Бережи мене! Тінь тобі я кину У гарячу днину — Ти шануй мене! Від дощу сховаю Вранці серед маю — Ти полий мене. Будемо з тобою Ми рости обоє — Ти люби мене. Виростеш за роки, Підеш в світ широкий Не забудь мене.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
