Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Щораз частіше на хвилях етеру української радіогодини в Дітройтській метрополії лунає сумна і яка ж невмируща стрілецька пісня “...відлітають сірим шнурком журавлі у вирій...” І так, 7 лютого 1998 р. відійшла від нас у вічність, як поетично висловила Ліна Костенко — “неповторна людина” — бл. п. Олена Климишин. Справжня патріотка, людина кришталевої вдачі, яка змагала до ідеалу, до чогось найвищого. На жаль, такі люди тепер незаступимі. Олена Нєдзвєцька-Климишин народилася у червні 1911 р. в галицькому містечку Яворові. Там отримала початкову і середню освіту в українській гімназії Рідної Школи. Вступила на правничі студії Яґайлонського університету в Кракові, але у 1934 р. була заарештована польським урядом за при належність до ОУН. Звільнившись з ув’язнення у 1937 р. закінчила студії зі ступенем магістра прав. Ще гімназисткою належала до Пласту, а після матури вступила до Союзу Українок і часто виїжджала на села з рефератами, усвідомлюючи сільських жінок. Життя не щадило Олени. Ще молодою дівчиною пережила глибоке потрясіння — присуд її судженого Миколи Климишина польським урядом (у процесі Пєрацького) на кару смерти, який лише завдяки загальній амнестії, замінено на довічний термін ув’язнення. Але Олена й Микола не втра тили надії і вірили в майбутнє, яке винагородило їхню мужність і вони по довгій розлуці одружилися у Кракові. Закінчення Другої світової війни змусило молоде подружжя емігрувати. Пройшовши крізь вс невзгоди скитапьського життя на Словаччині Австрії, родина Климишинів опинилася наприкінц ПОЧЕСНА ЧЛЕНКА СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ ОЛЕНА КЛИМИШИН 1949 р. в Дітройті з двома діточками — восьми річним Зеноном і трирічною донечкою Уляною та мамою Олени. Ще не зовсім влаштувавшись у новому оточенні, Олена вступила до 26-го Відділу СУА. В 1954 р. з ін іц іати в и Олени Климишин і Антоніни Крохмалюк засновано 63-ій Відділ СУА, в якому вона й залишилася до кінця життя, останньо як Почесна голова. Олені довелося випити повну чашу людських страждань. Восени 1964 р. загинув у жахливій автомобільній катастрофі син Зенон з мо лоденькою дружиною Адою з Лопатяків. 19 років пізніше, в Каліфорнії, також в автокатастрофі, загинула єдина внучка — Мотря. Лише глибока віра і християнська покора дали силу не зламатися а дальше жити і виконувати Божу волю. О. Климишин не тільки займалася суспільною працею, а ще й знаходила силу та материнські почуття для опіки над Олею Денисюк, даючи їй можливість закінчити середню освіту і університет. Пані Олена була дуже активною в СУА, займаючи різні пости, чи то у Відділі, чи в Окружній Управі Дітройт, чи в Головній Управі СУА (1974- 1977) як виховна референтка. Вважала, що одним з найважливіших завдань СУА — втримати молоде покоління при українстві. З тою метою організовувала дитячі світлички, застосовуючи методи Монтессорі, влаштовувала Міжокружні конференції, семінари на виховні теми, виставки творчости молодих мистців. Тільки за порадою лікаря мусіла сповільнити темп своєї діяльности і виїхати разом з чоловіком (1992 р.) на північ Мішіґену до доньки Уляни, де й померла. Похоронена у Дітройті. За великі заслуги перед громадою їй присво єно Почесне членство СУА, Почесне головство в Окружній Управі Дітройт, Почесне головство 63-го Відділу СУА. Покійна залишила нам тривалі пам’ятки у формі публікацій: співаник “Рідна пісня”, виданий заходами СУА; “Історія СУА на терені Дітройту” до книги “1000-ліття Християнства в Україні”; зредагувала “Золотий ювілей — 50-ліття Окружної управи СУА в Дітройті” — 1985 р. Олена Климишин передала естафету ту тешньому молодому поколінню, зокрема, молодим українським жінкам, естафету глибокої христи янської віри та безмежної любови до України і українського народу розсіяного по всьому світі. Вічна їй пам’ять! Ксеня Антипів, пресова референтка. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
