Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОЛИТВА ДО МОВИ М ово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан- зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що не давала пога снути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбности, слави і гор-дого духу. Мово! Велична молитво наша у своїй не роздільній трійці, що єси ти і Бог Любов і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очи щення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Божого знамення. Мово наша! Звонкова кринице на сере дохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі ку паються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здо ров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою слово. Бо “Споконвіку було Слово і Слово було у Бога і Сло во було Бог”. Мово наша! Пресвятая незаймана Діво! Яни чарами в степах впіймана, на курному шляху зґвал тована, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжищі продана. Мово наша! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю по саджена, за ребро на гак повішена дітьми-по- кручами. Стражденнице, великомученице Матір Божа наша, в сибіри й на колими погнана, на со- ловецьких ямах згноєна, за моря й океани роз віяна, голодомором викошена, лютим чоботом роз топтана, стонадцять раз розстріляна, чорнобиль ською смертю засіяна. Мово наша! Убога прочанко з простягнутою рукою! Осквернена й знеславлена своїми дітьми. Твоїм сім’ям немудрим, що вродило не з тих полів, де квітують гречки, мов би зійшли на землю ангели, де половіють жита, як Божий лик, сяє небо, як Божий престол, а із зловісного ва- луєвського тирловища, де густо родить чор тополох звиродніння, осот безпам’яства, блекота запроданства, кукіль здрібнілого мислення, будяки бездуховності, чорнобиль рабської покори, прибиті сірою курявою повільної смерти, вичахання. На межі того здичавілого поля вже стоїть вічний плуг і вічний плугатар Час чекає Божого знаку: зачати переорювати той бур’ян, чи, може, станеться диво... Прости їх, Рідна! Прости гріхи їхні вільні і невільні, прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю, на якій диявол справив моторошне весілля, де здичавілі й сп’янілі від крові ангели його все котять і котять мутні тумани на Великі Луги, поки його лукаві слуги косять наші молоді трави... Караючий Третій Ангел, що протрубив у ніч із 25-го на 26-те квітня за дев’ять днів до 1953-го воскресіння Спасителя, що висвятив цю землю і люд цей її многогрішний — покара і за Тебе, Матір нашу скорботну. Прости їх, змалілих, здрібнілих, переро джених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не ве лична, не велика, не прекрасна, не свята, не вічна єси. Перероджений плід із древа нашого роду впа де в чорнобильську землю значно раніше, ніж ти... Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних й не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернися до нашого краю... Я Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття. Я ж висвячую Тебе святою водою і священним во гнем. Самоспалюючою Любов’ю своєю відгоню від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скро плюю живою водою воскресіння, виціловую лик Твій скорботний, Матір-Божа. Мово мого народу! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим Словом від лісів — до моря, від гір — до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю, Русь-Україну, возвелич, поря туй народ її на віки! Київ: “Літературна Україна", No 19, 9.5.1991. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
