Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ 15 квітня 1997 року відійшла у віч ність бл. л. Мирослава Залуцька, довго літня членка 78-го Відділу СУА ім. Оле ни Степанів у Вашінґтоні. Народилася 21 квітня 1926 р. в родині Романа та Галини Петришаків у Борщеві на По діллі. Батько був управителем станції, а пізніше його перевели до Коломиї, де й провела Мирослава свої юні роки. Вчилася в початковій школі ім. Княгині Ольги, а потім — в гімназії ім. Тараса Шевченка. Під час війни гостювала у родичів у Раві Руській, наступ більшо виків не дав можливости повернутися додому до Коломиї. Разом з родичами вирушила на захід, залишаючи рідні землі. Опинившись по війні в Німеччині, Мирослава мріяла студіювати дантис- тику, але в той час не приймали чужин ців, перевагу надавали німцям, особли- во тим, хто повернувся з війни. Ми рослава склала вступні іспити до Українського Вільного Університету в Мюнхені. Там познайомилася з Теодо- ром Залуцьким, викладачем фарма цевтичної хемії і незабаром одружи лася. В 1947 р. в Мюнхені народився син Ігор, а восени 1949 р. молода родина емігрувала до США і посели лася в Чікаґо. Там у 1954 р. народився другий син Мирон. У 1955 р. родина переїхала до Ва- шінґтону, де Т. Залуцький став профе сором при університеті Howard. Ми рослава працювала завідуючою лябо- раторії при Walter Reed Army Institute of Research, звідки вийшла на пенсію у 1988 р. Обидва сини вивчились на лікарів- дантистів. Сповнилася мрія Мирослави — що не вдалося їй — вдалося синам. У Вашінґтоні подружжя Залуцьких активно і віддано працю вало в українській громаді. Мирослава включилася у працю 78-го Відділу СУА і неодноразово була обрана членкою управи. Залуцькі особливо відзнача лися великою жертвенністю на різні цілі, а між ними і на потреби СУА. Вони утримували п’ятьох стипендіяток в Бразилії, були членами Українського Музею та ще й установили при ньому Тривалий Фонд ім. д-ра Теодора і Ми рослави Залуцьких. У 1993 р. родина переїхала до штату Коннектікат, але Мирослава залишилася нашою членкою і про довжувала присилати щедрі грошеві пожертви на потреби Відділу. Однак невблаганна смерть забрала її друга життя ЗО липня 1996 р. Туга за чоло віком вплинула на здоров’я Мирослави і від важкої недуги вона померла через дев’ять місяців після нього. Похована на цвинтарі у Вашінґтоні. Цих кілька рядків подано частинно на підставі біографічних даних, якими Мирослава поділилася з Марійкою Ла- няк, котра її доглядала в останні дні життя. Вічна їй пам’ять! Христина Шипилява, пресова референтка. Цього року 17-му Відділові СУА у Маямі довелося прощати ще одну до рогу і заслужену членку бл. п. Ольгу Мирославу Ковальчук. Бл. п. Ольга народилася в Глинянах у свідомій українській родині. Тут закін чила народню школу, ходила у Львові до гімназії сестер Василіянок а закін чила матурою у Золочеві. У Глинянах включилася у працю СУ. У 1936 p., одружившись з інженером Михайлом Ковальчуком, вона переїхала до Льво ва, розпочала працю в СУ. Воєнні зли годні змусили їх залишити Львів і в серпні 1944 р. переїхати до Словаччини. Не обминула їх скитальська мандрівка, довелося пожити недовго у різних містах Австрії: у Штрасгофі, Фельдкір- хен і Лендеку. 1949 р. вони переїжджа ють до Філядельфії. Покійна Оля по ряд із вихованням дітей і заробітковою працею, включається у діяльність СУА. Стає членкою 43-го Відділу, є кілька літ головою Контрольної комісії, а від так — головою Відділу. Організує пре гарні літературні вечори: воєнної по вісти ’’Батерія смерти” д-ра Володи мира Ґалана і вечір у пошану Марії Головінської. Була приятелькою Пласту, до якого належала під час своїх шкільних літ. І цю любов передала дітям — висилала їх на пластові табори. У 1977 р. подружжя Ковальчуків переїхало до Маямі, Фл. Здоров’я Олі тоді вже занепадало, проте вона в цей час була активною членкою 17-го Від ділу, а також довголітньою головою Контрольної комісії. Подружжя Коваль чуків щедро жертвувало на Стипендій- ну акцію СУА, зокрема на виховання богословів. Оля Ковальчук уважала це своїм обов’язком. Щедро жертвувала й на Український Музей у Нью-Йорку, Патріярхальний Фонд, на допомогу Україні. Втіхою Олі були її діти, які одер жали вищу освіту, вона також раділа внукам і правнукам. Похоронні відправи відбулися в українській католицькій церкві у Маямі. Заходом Товариства старших віком зорганізовано тризну, на якій ми попра- щали нашу дорогу й незабутню посест ру. Тіло покійної спочило у Філядель фії, в родиннім гробівці. Вічна їй пам ять» _ _ ._ П| ■ • Управа 17-го Відділу СУА, в Маямі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
