Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
складалася у кожному місті України по-різному. У Львові деяким поталанило, вони залишилися діючими. Проте, більшість з них використовувалася під складські приміщення. Так використовували донедавна храм, який тепер усі львів’яни знають як церкву св. Ольги і Єлизавети. Мова йде про колишній костьол, що на площі Кропивницького (колишня Солярні). Ідея його спорудження визріла на поч. XX ст. Старші люди розповідають, що тоді до Львова мав приїхати австрійський Цісар. До його зустрічі ретельно готувалися. З площі Кропивницького розгортається гарна панорама міста. В народі зберігається леґенда, що тодішня міська влада була збентежена тим, що на тлі цікавих фігурних дахів велично підноситься до неба Собор святого Юра — греко-католицька святиня, на Святоюрській горі. І начебто, аби закрити собор св. Юра, вирішили збудувати ще величніший, високий костьол, який мав стати парафіяльним хра мом передмістя, заселеного залізничниками. Пляно- вану споруду необхідно було вкомпонувати в архі тектурний ансамбль міста. Вирішили, що найорга- нічніше впишеться в уже існуюче середовище ґотична споруда. На будівництво костьолу оголосили конкурс. Серед 19 проектів найкращим визнали проект під девізом “Тріо”, виконаний професором Львівського політехнічного інституту Теодором Тальовським (1857-1910), вихованцем політехніки Відня та Львова, учнем львівського архітектора Юліяна Захарієвича. Восени 1904 р. розпочали будівництво. Освячення костьолу відбулося у 1911 p., проте роботи над оформленням інтер’єру продовжувалися. У 1913 р. керівництво будови отримало дозвіл на спорудження приміщень, в яких мали зробити вівтарі. В результаті споруда була витримана в неоґотичному стилі з романськими елементами в архітектурі. У оформленні інтер’єру домінував мармуровий головний вівтар, який є однією з кращих робіт відомого львівського скульптора кінця XIX— початку XX ст. Петра Войтовича (1862-1936) і зберігся на своєму первісному місці. Крім головного вівтаря в костьолі вціліла фігура Христа в каплиці, яка завершує лівий неф і три розп’яття — під хорами та в крипті. Найбільших ушкоджень костьол зазнав у 1939 p., під час Другої світової війни, коли у будинок навпроти влучила бомба. Від уламків цього будинку костьол сильно постраждав. Від вівтаря св. Йосифа нічого не вціліло, був зруйнований годинник на вежі, відстріляна фігура святої Єлизавети. Під час війни німці тримали у храмі полонених. Після її закінчення, радянська влада костьол закрила. У його приміщеннях зробили склади. Ніяких реставраційних робіт не проводили. Внаслідок такого варварського ставлення споруда зазнала значних руйнувань. Дах зруйновано на 60 відсотків, інтер’єри — на 80. Штукатурка впала. У 1961 р. хотіли зняти хрести, але на висоті 85 метрів це зробити не вдалося. Таким пошматованим храм перебував до 1989 р. Знайшлися люди, а міська влада Львова вже не перечила, які поставили мету — порятувати пам’ятку архітектури. Організувалася греко-католицька громада, яка взяла споруду під опіку. Надихає громаду парох церкви св. Ольги і Єлизавети о. Михайло Федорів. Головне завдання: адаптувати споруду до греко-католицького обряду, не порушивши цілости архітектури. Відновлювапьними роботами керує львівський мистець Микола Прокопович. На сьогодні відрестав- ровано бапдахин. Матеріяли використовують ті ж, що й були колись. Багато робіт виконали дипломники колледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша, зокрема, під наглядом В. Трофимлюка зроблено тетрапод. Скульптор Р. Романович, разом зі своїми студентами, встановив скульптури апостольського ряду. Студенти Львівської академії мистецтв виготовили хоругви. Відновлено сповідальню. Плянується збудувати ще три вівтарі у яких буде поміщено чудотворні ікони. Над відреставрованим бапдахином, вгорі, на семи вікнах, встановлено вітражі, тобто образи з кольорового скла (вітражі особливо були поширені у Готичну добу західньо-европейського мистецтва). В Україні вікна церков прикрашали кольоровим склом уже в княжу добу. У верхніх семи вікнах закомпоновані “Трійця” і “Архангел Михаїл з ангелами”. Нижній ряд вікон буде укладений з вітражних орнаментальних композицій. Автор верхнього вітражного ряду вікон Валерій Шапенко вважає, що і нижній ряд вікон може бути заповнений фігурними композиціями. Художником вже зроблена навіть центральна частина — “Різдво Богородиці” і “Спаситель”. Мистець хоче відтворити 12 празників. Правда, коли зайти у церкву, то перед віруючим постає високий бапдахин, який закриває частково нижній ряд вікон, тому й виникає питання, чи доцільно робити там фігурні композиції. Одначе, вже встановлені вітражі створюють в інтер’єрі над звичайну урочистість і святковість. Розроблені ху дожником композиції і їх кольористичне вирішення ор ганічно вписуються у духовний і архітектурний про стір. Вітражі виготовлені у клясичній вітражній техніці зі застосуванням давніх технологій і довговічних ма теріялів, що було завжди характерним для культових споруд. Церква св. Ольги і Єлизавети є однією із визначних споруд міста Лева. Храмові притаманна неповторна архітектурна та мистецька пластика. Високі ажурні шпилі наче пливуть у небі. Ця споруда внесена у реєстр архітектурних пам’яток України. Ми розповіли лише про одну архітектурну і духовну пам’ятку Львова. Місто Лева має пам’ятки за якими вивчають всі західньоевропейські мистецькі стилі: Готику, ренесанс, барокко, рококо, клясицизм, модерн... Недаремно міський голова Василь Куйбіда докладає усіх зусиль, аби Львів включили до “Списків міст Всесвітньої культурної спадщини”. Сподіваємося, що львів’яни святкуватимуть цю подію уже в наступному році. Відроджується Україна, відроджується дух народу, встають з попелу його святині. 2 "НАШЕ ЖИТТЯ", ГРУДЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top