Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАИКРАЩИИ ДЕНЬ ОЛЕНКИ Настала зима. Сніг накрив землю і все, що на ній було. Сонце заховалося за хмари, а як показалося, то не гріло. Мороз переміг його. Пташки затихли, поховалися. Затихли вулиці та площі. Діти сховались у теплий затишок домів, пішли в школу. Малій Оленці сумно. Батько помер у нещасливому випадку, а тепер захворіла мати і лежить у лікарні після операції, а Оленка з бабунею вдома. З матусею було їй добре. Кожного дня перед виходом на роботу вона казала Оленці, що має робити, які образочки оглядати, що нарисувати, який віршик вивчити. А як верталася додому, завжди питала її, чи вона те виконала, чи зробила порядок у своїм господарстві, чи доглянула ляльку. Матуся завжди знаходила час поговорити з нею про її справи, розказати гарні казочки, навчити якусь пісеньку. Добра, люба матуся! А як мило вона цілувала Оленку на добраніч чи добридень. Оленка завжди хоче плакати, коли думає про те все. Але бабуня каже: “Ніколи твій плач не поможе. Ліпше щиро помолися до св. Миколая, щоб мама видужала”. І Оленка молиться, щиро просить: “Св. Миколаю, зроби так, щоб матуся була здорова та якнайскоріше вернулася до мене. Мені не треба інших подарунків”. О. ОЛЕСЬ Давно вже літечко пройшло Доволі бігати, гуляти... Садок снігами замело: Тепер учімося читати, Щоб нам не соромно було Себе на люди показати. Минуло ще кілька днів чекання. Вкінці прийшов день св. Миколая, день радости, бо того дня повернулася її мати, здорова й весела. Вона міцно пригорнула добру донечку до свого серця. Св. Миколай вислухав молитву Оленки, а крім того, вона дістала гарні дарунки та українські книжечки від св. Миколая. Н. Н. СМІХОВИНКА Мама: — Павлику, чому ти не даєш санчат малому Юрчикові? Павлик: — Як не даю?! Хто вам сказав?! Я завжди, як з’їду санчатами з горбка, даю санчата йому, щоб він витяг їх знову на горбок! "НАШЕ ЖИТТЯ", ГРУДЕНЬ 1998 31
Page load link
Go to Top