Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ із сумом ділимося болючою вісткою, що 9-го липня 1998 р. на 73 році життя відійшла у вічність заслу жена і довголітня членка 63-го Від ділу Союзу Українок Америки, Вор рен, МІ, д-р Валентина Савчук. Народилася Валя 28 верес ня 1925 р. на славній Полтавщині в родині Різниченків. Молоді літа опи сала у своїй книжці “Стежками ди тинства”. Була свідком страшного голоду і знущань комуністів над цер квою і народом. Батьки прищепили їй любов до Бога і України. Воєнна хуртовина завела родину до Німеч чини. Після закінчення війни Валя поступила до університету на студії дентистики. Під час побуту в Німеч чині, вийшла заміж за Степана Сав- чука, народилися доні — Віра і Рома. Переїхавши до Америки, Валентина продовжувала навчання в університеті, нострифікувавши свій диплом, відкрила клініку яка мала великий успіх. Д-р Савчук належала до різних українських громадських та професійних організацій, підтримую чи їх морально і матеріяльно. Але СУА був найближчим її серцю, до якого належала довгі роки, а у Від ділі була культурно-освітньою рефе- ренткою. Здавалося, що до щастя ні чого не бракує. Та несподівано прийшла трагедія — Валентина втратила мову і частинно владу рук та ніг. Це прикувало її до візочка. Проте, Валя продовжувала брати участь у церковних відправах, та культурних і громадських імпрезах. Відтак — смерть чоловіка а за кіль ка місяців і дочки Віри на 49-му році життя. Тільки велика віра в Бога та любов і підтримка родини і громади допомогла їй перенести горе. 9-го липня, 1998 р. по дов гій недузі скінчилася її життєва ман дрівка, відійшла до Всевишнього по вічну нагороду за терпіння на землі. Похоронні відправи відбу лися в Українській Православній катедрі святої Покрови, при числен ній участі людей, які її знали, лю били і шанували. Прощаємося з Тобою, до рога сестро, союзянко. Нехай Тобі сниться дорога Твоя Полтавщина. Хай вічною буде пам’ять про Тебе! Управа і членки 63-го Відділу СУА, Воррен, МІ. t З великим сумом попро їдали членки 43-го Відділу СУА у Філядельфії свою членку-основ- ницю сл. п. Марію Євсевську. На родилася Марія на квітучій Україні 18 серпня 1921 р. Педагогічні студи закінчила в Києві. Війна перекре слила мрії. Опинившись з мамою у таборі біженців в Німеччині, починає учителювати, потім закінчує медич ні курси і стає медичною сестрою у таборі. Зустрічає інженера Сергія Євсевського і з ним одружується. Народжується доня Ганнуся. Щасливе подружжя переїжджає до Америки та поселюється у Філядельфії. Народжується син Юрій. Подружжя стає фундаторами православної церкви св. Покрови. Маруся вписується до сестрицтва, в якому залишається до кінця життя. Разом з о. парохом організували суботню школу українознавства при парохії, яку Маруся очолювала аж до її закриття у 1994 році. У 1957 році зібрався гурт українок у приватному домі сл. п. Стефанії Пушкар і заснували 43-ій Відділ СУА ім. Олени Пчілки. Серед них була Марія Євсевська, яка відразу прийняла обов’язки скар бника. Там я зустріла Марусю і якась невидима нитка з’єднала нас на ціле життя. У наступних роках Маруся виконувала обов’язки за ступниці голови. Головою була св. п. Осипа Грабовенська, яка всіх нас навчила суспільно працювати. По руч неї Маруся — зрівноважена, спокійна, усміхнена. Вона мала вро джене почуття гумору і ми часто сміялися з її дотепних зауваг, навіть коли це торкалося нас особисто. Знала безліч дотепів і вміла їх цікаво оповідати. Роки йшли, Мару ся виконувала різні обов’язки у на шому Відділі. Останніх кілька років була референткою Суспільної опіки. У цій ділянці проявила себе най краще. Відвідування хворих, писан ня карточок, висилання пакунків — було її полем діяльности. Була до бра і чесна. Членки 43-го Відділу СУА любили її, мала у собі щось при тягаюче — для кожного мала добре і привітне слово, з кожним хотіла поговорити. Сама її поява створю вала теплу атмосферу. Мала вели ке авто, яке впевнено і спокійно провадила, завжди когось відвози ла і привозила... Коли наш Відділ святкував 40-ліття, ми виявили їй признання за довголітню працю і на ювілейній світлині Марія сидить між нами в центрі з “корсажем вдячности”. Бу ла теж членом інших організацій та часто належала до різних ділових комітетів. Любила життя... Останнім часом хворіла і ми, союзянки, часто телефонували до неї, відвідували її, розважали порадами, старалися жартувати... Була сумна. Заснула вічним сном 21 серпня 1998 р. Присвятила нам, членкам 43-го Від ділу СУА, багато часу, прихиль носте труду та жертвенности, а ме ні і нашій родині, багато тепла і лю- бови і за це ми їй безмежно вдячні. Світла пам’ять про неї залишиться навіки. Людмила Чайківська. НАШЕ ЖИТТЯ", ГРУДЕНЬ 1998 29
Page load link
Go to Top