Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
неймовірне. Він набагато, можливо у сім, вісім раз більший від дзвону Печерського. Дванадцять юнаків з великою натугою могли його розхитати;... Без того, щоб хто небудь не розхитував його (язика дзвона — С. Б.) із середини, він не міг би дістати країв дзвона із-за його ширини. Коли вдарили в нього, наші вуха були оглушені його сильним громоподібним дзво ном... Міцна, висока дерев’яна дзвіниця, найбільша серед бачених нами до цього часу, вся хиталась і тремтіла”. У манастирях існувало правило, за яким тільки після сиґналу головного найбільшого дзвону, могли "благовістити” дзвони інших церков. Очевидно, що таку ’’службу” благовіста виконував і "величезний дзвін”, якого було куплено у 1699 р. до Крехівського манастиря. Пластика і декоративне оздоблення ’’Благовістів”, крім їх монументальних форм вирізнялася особливою пишнотою у вигляді широких декоративно розви нених фризів, вотивних зображень святих, або окре мих агіографічних сюжетів, поповнених велемовною епіографікою із священними текстами з Біблії, окре мими гаслами, присвятою або дарчими написами. У різні часи їх художнє вирішення зазнавало західньо- европейських стильових впливів, починаючи від "Го тичних” галицьких зразків аж до рококкових та кля- сичних і сецесійних форм XVIII поч. XX ст. Так, дзвін ’’Кирило”, відлитий Ф. Полянським у 1783 р. для Успенської церкви у Львові, який вважався тоді най більшим у Галичині, відзначаєтьтся яскраво вираже ними ’’клясичними" художніми засобами виразности. Шию дзвона прикрашає орнаментальний фриз "до бре прорисованих, симетрично розміщених гілок аканта з підвішеними до них "Гірляндами”, виконаний у низькому спокійному рельєфі. В поєднанні із рит мом прямолінійних валиків та м’якости скульптурних форм барельєфних зображень виразно проступає, як зазначає П. Жолтовський, вплив клясицизму. Особливістю художнього оздоблення дзвонів є органічне поєднання в одній орнаментальній системі пластичних засобів виразности із строгим ритмом графем у вигляді дат, імен або донаторських написів; а також декоративних фризів стрічкових рослинних мотивів з образотворчими елементами у вигляді картушів зі зображеннями фігур або ликів святих; іменами яких часто називали дзвони: Богоматері, св. Миколая, Михаїла і Гавриїла, Юрія Змієборця тощо. Найраніші відливи дзвонів відрізняються просто тою і стриманістю написів. Для ’’ренесансних” дзво нів характерним є м’якість ’’низьких” невисоких ре льєфів рослинних переважно "вазонкового” типу орнаментальних фризів. Бароккової форми дзвони відрізняються динамічним розвитком силюетів, не спокійним ритмом рослинних та антропоморфних орнаментальних фризів із "палеографічними” й го ризонтальними поясами, а також розмаїттям відлитих у високому рельєфі іконографічних та геральдичних зображень. В цілому, у пластиці і декоративному оздобленні українських дзвонів простежується розвиток формо творчих ідей загальноєвропейських мистецьких сти лів, творчо переосмислених місцевою традицією. Дзвоноливарництво було не тільки надзвичайно трудомістким, а й дуже складним ремеслом, яке ви магало від майстра великих знань і досвіду у поєд нанні з творчою інтуїцією і тонким відчуттям форми. Адже кожний із дзвонів повинен був володіти тільки йому притаманним "голосом”, чого добивалися не тільки розмірами відливів і пропорційним співвідно шенням металів у сплавах, а й товщиною і про- фільованням грушеподібних "плафів”, величиною і формою ’’язиків”, діяметром "шиї” (найвужчої верх ньої частини дзвону) і навіть пластикою оздоблення. Тому "дзвонників” завжди і всюди шанували, стави лися до них з великою повагою. Давньоукраїнський поет Климентій Зиновіїв кінця XVII—початку XVIII ст., описуючи їх працю, зазначає, що з-поміж інших ремісників вони заслуговують особливої похвали: ”Як і у всяких ремісниках на світі є потреба: Так з між них і звонників християнам треба. Бо ж бо всякі вони виливають звони: котрі людей до церкви скликають. І до зигарів звони також, знаємо, потрібні: і до трапез осібно теж не безпотрібні. За те і за їх труди Боже їх нагороди: і від великих напастей і скорботи звільни”. У давнину могутність дзвону оцінювалася від далю, з якої було його чути. Так, в середині XVII ст. над ворітьми Преображенської церкви в с. Лисянка висів мідний дзвін, мелодійні звуки якого було чути за годину їзди до села. А подзвін києво-печерського ’’Балика”, як стверджують очевидці, був ще могут нішим: "Його голос гримів, досягаючи віддалі й трьох годин їзди тому, що був дуже чистий”. Частотою звуку визначалася якість відливу. А від сплаву мета лів, з якого дзвін був виготовлений, залежав тембр голосу, його мелодійність, кожна з яких визначалася "малиновим”, а з доданням срібла — "кришталевим дзвоном”, тощо. Треба зазначити, що подзвін старих українських дзвонів, на відміну від, наприклад, ’’мос ковських” відрізнявся саме мелодійністю, а не ритмі кою музики. До дзвонів завжди відносилися як до живих істот, добре розуміючи їх особливу мову. В часи воєнних лихоліть дзвони ’’били тривогу” при наближенні во рога; ’’голосили за убієнними”; дзвонили на сполох при виникненні пожеж чи повеней; "служили” орієн тирами для мандрівників під час хуртовин і буранів. У залежності від кількости дзвонів, якими дзво нили водночас, тембру, частоти і протяжности сиг налів, а також пауз між ними тощо, люди навчилися добре розпізнавати, про що їм спішили повідомити Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
