Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
князем Володимиром для церкви св. Георгія були вилиті ’’...дзвони дивного звуку. Таких не було у всій землі”.4 Появившись в Україні порівняно рано, дзвони були досить дорогим і рідкісним явищем. Спочатку вони встановлювалися лише у князівських патро- нальних або кафедральних церквах. І тільки з роз витком місцевого ливарництва дзвони стають більш доступними для міських парафій та великих сіль ських громад. Староукраїнське мистецтво відливання дзвонів зародилося у Галицько-Волинських землях, про що свідчить Руський літопис. Найдавнішою відомою нам пам’яткою українського дзвоноливарництва збереже ною до наших днів є ’’юрський дзвін”, відлитий Яко- вом Скорою для св. Юра у Львові у 1341 р. Про розвиток традиції галицького монументального лиття свідчать виготовлені на кошти українського братства у 1578 р і встановлені у 1580 р. великі дзвони на вежі Корнякта Львівської Успенської церкви, які своїми розмірами перевищували всі існуючі у тогочасній Польській державі. ’’Величезний дзвін” (1699 р.) із написом кирилицею, що його куплено ”...до храмів Преображенія Господня, Покрови Богородиці, св. Ми- колая”5 висів на дзвіниці над ’’Криницею” у Крехів- ському манастирі, що коло Львова. Відсутність пам’яток та писемних відомостей не дають можливости простежити розвиток відливання дзвонів на східньоукраїнських землях впродовж XIV- XVI ст. Однак дзвони, відлиті у 1648-49 pp. в одній із військових людвісарень, в орнаментальному оздоб ленні яких збережені кращі ’’традиції кириличних” дзвонів, дають можливість стверджувати безперер вність традицій розвитку національної монументаль ної металопластики. Велика кількість дзвонів у "ко зацьких” церквах, їх різнотипність, а в окремих ви падках монументальність, свідчать про те, що вже в середині XVII ст. українське дзвоноливарництво сто яло на надзвичайно високому рівні, який дозволяв монументальні відливи дзвонів-гігантів, розмірами і чистотою звуків яких дивувалися чужоземні мандрів ники. Так, у Києві ’’антіохійські” гості були "приго ломшені” ’’...величезних розмірів”.,.”з великий намет” дзвоном, що висів на дзвіниці коло собору Софії і оглушені ’’...його сильним громоподібним” голосом і в той же час "низьким м’яким” звуком.5 Значного розвитку українське дзвоноливарниц тво досягло, починаючи з другої половини XVII ст. та у XVIII ст. Важливими центрами художнього мо нументального лиття стають такі східньоукраїнські міста як Київ, Стародуб, Почеп, Новгород-Сіверський, Ніжин і Глухів. Так, у другій половині XVII ст. у Києві ’’відливав” Афанасій Петрович, якому належать такі видатні тво ри, як дзвони "Кизикармен” та "Варлаамовий” для Києво-Софійського собору і ’’Старший” для Виду- бецького манастиря. У Новгород-Сіверському най- видатнішим серед ливарників був Іван Андрійович, а в Стародубі у той же час працював відомий ’’вели кістю дзвонів” Василь Яковлевич. На рубежі XVII- XVII ст. у м. Глухові створив свої дзвони для церков у містах Стародубі та Глухові і для Димницького манастиря коло Чернігова — Карп Балишевич. Тоді ж у місті Коропі працював відомий людвісар Іван Горлякевич, а в Києві Олексій Іванович Звонник. У XVIII — поч. XIX ст. відливання дзвонів стає основним видом монументальної металопластики на західньоукраїнських землях. Так, у Львові наприкінці XVII ст. працював талановитий майстер Григорій Вель- хович, а в другій половині XVIII ст. — Федір Полян- ський, автор знаменитого дзвона "Кирило", відлитого для львівської Успенської церкви. Значним осеред ком дзвоноливарництва були Броди, в якому працю вав Михайло Бобинський, а також Перемишль, де "відливав” Василь Комарницький. Характерною озна кою художніх відливів західньоукраїнських майстрів є стриманість форм і високе відчуття стильової чистоти. Церковні великі і малі дзвони, в залежності від їх функцій у динамічному процесі релігійних христи янських обрядів, (що у значній мірі визначається їх розмірами і тональністю звучання), поділяють на "Празничний", "Воскресний", ’’Полієлейний”, "Буден ний” і ’’Малий” або п’ятий дзвін. Судячи по їх назвах у XVII — поч. XVIII ст. таких як "Благовість”, "Ранній”, ’’Буденний”, ’’Суботник”, "Постовий”, ’’Трапезний” та ін. типологія пізніших українських дзвонів дещо від різнялася від попередньої канонічної традиції. Особ ливе місце серед них займає "Благовіст” — най більший святковий церковний дзвін — з давньорусь кого — благовьщеник, благовьщати — повідомляти благу, тобто добру і радісну звістку: ’’Ньіньже оно дьиство х/с/во и инь празд/к/азь благовьщаю”. Розміреними ударами благовіста (в один дзвін з перервами) сповіщають віруючих про початок св. Літургії. В результаті цього і сам дзвін, яким знаме- нується початок Служби Божої у давні часи називали "Благовьстникомь” ”...если бьість колоколь во св. Софіи благовьстньїк”. Дзвін із назвою "Баликь”, як свідчать літературні джерела, був у Києво-Печерській Лаврі. Можливо, що саме про нього як про благовіст йдеться у подорожніх записках Павла Алеппського, що супроводжував антіохійського патріярха Макарія в Росію через "землю козаків" у середині XVII ст. Зокрема він зазначає, що перед відправою св. Літургії патріярхом Макарієм у свято Петра і Павла в Успен ській церкві лаври "До благовісту... дали знак кіль кома ударами у великий дзвін з перервами...". Очевидно, "Благовістом” був і небачених розмірів "с большой шатер”, вагою 750 пудів, вже вище зга даний нами, дзвін у манастирській церкві Софії Київ ської. У своїх записках Павло Алеппський так його описує: "як вдарили у великий дзвін, ми вийшли (з Успенської церкви Києво-Печерського манастиря — С. Б.), щоб подивитися на нього і побачити щось
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
