Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЬГА ДУЧИМІНСЬКА ВЕЛИКОДНЯ ЛЕҐЕНДА На хресті вмирав Христос. Умирав за людей, які розіпняли його... Страждальна Мати дала свого єдиного сина на смерть, за велику визвольну ідею, а сама під хрестом вмирала з болю і розпуки... Висів на хресті наго, на посміх людям. Побачив павук наготу Христа і завстидався. Завсти- дався за людей, які у своїй злобі не дають себе пере вищити. Серце малого павука здригнулося, і він почав чимборше ткати срібну павутину довкола бедер Христа. І обтулив святе, зболіле тіло Христове ніжною тканею. Недалеко хреста, на якому вмирав Бог, стояла чер вона лілея. Пишалася своїм яскравим і струнким билом. Коли побачила вмираючого Христа зі спаленими спра гою устами, добула з глибокої комори своєї чаші краплю солодкого меду. Попросила бджілку, щоби носила цей мед на спалені губи Христа, які жовнір напував жовчю. І відтіхнув Христос від покріпляючої краплини меду, яку лілея добула зі своєї комори, а бджілка носила до губ Христа. Надлетів жайворонок. Із дзюбка полилася слава Творцеві, але глянув і пізнав Бога на хресті у людських муках... Побачив тернову корону Короля королів... Колючки вбивалися в тіло, а струйки пливучої червоної крові писали по чолі та обличчі біль, який шматував Бога- чоловіка. Легенько спустився, сів на корону і своїм дрібним дзюбком почав обломлювати колючки тернини, які не тільки були вбиті в тіло Христа, але і в серце страждальної Матері... І почав крилатий співак видовбу вати терня зі святих ран, а Мати-страдниця благословила малу пташку, в якої було більше серця, як у людей, які прибили його на хрест за науку, повну любові. Сонце підійшло вже високо і розсипало довкола гаряче полум’я південної жари. Надлетів бистрий орел та побачив святу голову, похилену болем і втомою від гарячі та духоти розпаленого повітря. І в серці короля птахів піднявся бунт. Чому люди вбивають своїх про років, своїх богів-королів? І розложив свої широкі крила над головою Христа та захистив його від гарячої полу- міни сонця. А з півночі, з-під високих гір, які свої вершки кутали в опалеві мряки, прийшла дівчина у вишиваній сорочці і в намисті. Несла вінок зі золотого колосся і наруч васильку. У стіп Христа зложила вінок і васильком зако сичила хрест. Хотіла улегшити біль розп’ятого квітками і щирим серцем... День клонився до заходу, спека гасла. Павук скінчив роботу і дивився на свою срібну ткань довкола бедер Христа. — лілея плакала вечірніми росами — — пчілка сиділа у вулику сумна — — буйний орел відлетів з жахом перед злобою світу — — дівчина з далекої півночі стояла з розпукою в серці... Червоне намисто розсипалося кривавими сльо зами — — Мати-страдниця стояла під хрестом, заніміла з болю, — — а Христос тихо, склонивши голову, віддав духа Богові! Чорні клуби хмар покрили небо, затінили сонце, пітьма впала тяжкою опоною на цілий світ... Гуділи громи, горіли блискавиці... Здригнулась земля осіннім листком, дрижала вся природа і заридала бурею! Бог-чоловік помер! Павук захистив себе під дерев’яним раменем хреста, на якому умер Христос. І дотепер тче по кутках свою ніжну ткань. А в нагороду дав йому Бог у виконанні таку ніжність і мистецтво, що ніхто йому не дорівняє. Малого співака захистила грудка землі, до якої при пав з острахом, і до сьогодні вона захищає його, і він під нею в’є своє гніздо. А буйний орел полетів у високі верхи і там, перед розшалілою бурею, захистили його скелі. Там він і до сьогодні кладе гніздо своє. Лілейка побіліла з грози. Коли рано сонце вставало, зціловувало срібні роси з її блідних лиць. Вона так і лишилася назавше білою і стала символом невинности. А дівчина з-під високих гір у вишиваній сорочці з пірваним намистом не відступала Христа. Хай світ ва литься земля дрижить, хай сонце згасне — вона не лишила Христа, ні його святої Матері. Душу її заповнила велика любов до ідеї, за яку вмер Христос, і терпіння, яке мало принести спасіння і їй. І сьогодні над нею хрест і криваві сльози — але в душі в неї великі скарби: витривалість і віра в майбутнє, у воскресіння! І настав ясний ранок. Тіла на хресті вже не було. Спочило в гробі. Було тихо і святочно. А третього дня природа грала і раділа: Христос воскрес! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
