Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З цією метою зав’язувалося листування переважно за допомогою І. Франка, М. Павлика з письмен ницями, які на той час уже мали певний літературний доробок: Климентиною Попович, Уляною Кравченко, Оленою Пчілкою, Ганною Барвінок, Дніпровою Чай кою, Людмилою Старицькою. Ольгу Кобилянську Н. Кобринська знала особисто ще з 1881 року. До май бутнього альманаху потяглися й інші молоді таланти: Сидора Навроцька, Ольга Левицька, Олена Грицай. Наскільки, скажімо, Франко турбувався про справу Кобринської і наскільки довіряв їй, свідчить уривок з його листа (березень 1886 року) до Кл. Попович: ’’...Альманах Кобринської повинно бути вже не діло товариства жіночого, а діло освіченої і поступової частини русько-українського жіноцтва, до котрого вона має й Вас право зачислити”. ’’Перший вінок. Жіночий альманах” почав друку ватися в березні й повністю вийшов невеличким ти ражем у Львові в друкарні Товариства імені Т. Г. Шевченка в червні 1887 року коштом Наталії Кобрин ської і Олени Пчілки. Книжка вийшла без присутності Кобринської, яка, поклавшись у справах видавництва на І. Франка, а в питаннях поширення (частково) на Ольгу Франко, ще на початку квітня з двоюрідною сестрою Софією Окуневською виїхала на кілька мі сяців до Швейцарії. Сьогодні цю невеличку в твердій обкладинці збі рочку можна побачити хіба що у солідних бібліо течних фондах серед рідкісних видань стародруків. Сюди ввійшло 49 творів 17 авторок. Знаменно, що серед уже згаданих було й ім’я 16- річної Лесі Українки, представленої трьома віршами і поемою ’’Русалка”. Два оповідання подали Олена Пчілка, а також сама ініціаторка, що підготувала, окрім них, ще й публіцистичні статті і вступне слово. Прикро, що поза альманахом залишилася молода буковинська письменниця Ольга Кобилянська, хоч надіслала до друку свою новелу ’’Вона вийшла заміж”, перероблену пізніше на повість ’’Людина”, присвячену Н. Кобринській. Оповідання Олени Пчілки ’’Товаришки” — най більший за обсягом твір збірки про перше пробуджен ня до освіти й суспільно-корисної праці інтелігент ного жіноцтва в 60-х роках XIX століття (образ Люби Калиновської). Близьке за ідейним змістом й опо відання Сидори Навроцької ’’Попався в сіть”. Глибоко психологічні оповідання Н. Кобринської ’’Пані Шумінська” (доля жінки, що стала жертвою старого світу й не спроможна нічого вдіяти перед дітьми, яких пориває новий ”дух часу”) і ’’Пан судія” (моральний розклад чесного громадянина в буржуаз ному суспільстві). Трагічні, гіркі долі галицьких селянок виписані в оповіданнях Михайлини Рошкевич (’’Таку вже бог долю судив” —сумна історія Марійки Оленюк), Ольги Левицької (”На чужині”), Климентини Попович (вір шоване оповідання ’’Звичайна історія”). До глибини душі зворушує страшна картина з життя львівського хлопчика-жебрака у творі Софії ДНІПРОВА ЧАЙКА СЕСТРИЦЯМ-УКРАЇНКАМ Одна я, все одна на світі, На чужині, мов сирота! Нема з ким туги розділити, — І хто про тугу ту спита’? І між ріднею, мов чужая Бродю я, слухаю й дивлюсь: Моя Вкраїна дорогая Для йіх чужа! А я томлюсь, Пала’ душа і думка в’єть ся, Мов чайка в’єть ся, та пита’: Коли ж крізь сльози усміхнеть ся Вкраїна, матінка свята? Свої думки, свій пал і сльози Не знаю, з ким би поділить, І по якій іти дорозі, І чим би Матері вгодить? І хто мені той шлях покаже, І хто сестричнім голоском Мені ”не бійся, сестро!” скаже, — ”Ми підемо усі гуртом!” — До вас, вкраїнськії дівчата, Мій сумний поклик сей летить: Чи живі ви? Де вас шукати? Озвіть ся? Чи і в вас болить Так тяжко серце за Вкраїну Чи й ви блукаєте в ночи? Чи може зірку хоч єдину На небі бачите йдучи? Озвіться, сестроньки! Не гоже Одна нам другої не знать. Обіймемось, — тоді не зможе Нас хуртовина розігнать. Зйеднаймось, сестри! Рідну Неньку Тоді ми й по-ночи знайдем, І витчем хусточку новеньку, І сльози Матері утрем. 6 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1997 ’’Перший вінок". Львів, друкарня ім. Т. Шевченка, 1887. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
