Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
виняткове значення в історії України на зламі XVI— XVII ст. як європейський центр міжнародних куль турних відносин і торгівлі, близько 1601—1606 pp. писав Мартин Ґруневеґ: ”У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн в своїх одягах: угорців у їхніх малих маґерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих (повстяних — Г. С.) шапках, турків у білих чалмах. Ці усі у білому довгому одягу, а німці, італійці, іспанці — у короткому”. Крім тканин, ввозилося і взуття. Наприклад, у Луцьку, що славився торговищами, можна було ку пити: чоботи із простого і турецького сап’яну, бачмаги турецькі, чижми із простого сап’яну, черевики жіночі та інше взуття. З України також вивозили різні товари. Українські шапки продавалися у Молдавії і Туреччині. У XVII ст. першість у законодавстві моди в За хідній Европі переходить до Франції. Там з 1625 р. набуває популярности стиль барокко, який зародився в Італії, з середини XVII ст. поширився в усій Західній Европі. У 1642 р. французи вигадали цікавий спосіб поширення моди та її рекляму: Вони виготовляли дві ляльки Пандори (персонаж грецької мітології). Одну з них вбирали у модний офіційний костюм, а іншу — в домашнє ранкове вбрання. У XVII ст. модне вбрання реклямували друковані видання. У Парижі 1679 року видано перший журнал мод ’’Меркуре Талант”. У XVI— середині XVII ст. у містах активізувалася торгівля готовим одягом, що виготовляли ремісники, об’єднані у цехи. Вироби, місцевих майстрів купували не лише українські міщани, шляхтичі та їх заможні слуги, але й приїжджі чужинецькі купці. Селяни пере важно виготовляли одяг для себе за давнім звичаєм натурального господарства, тобто у домашніх умо вах. Вбрання селян XVI— середини XVII ст. зали шалося традиційним, воно не зазнало суттєвого впливу іноземної моди XVI ст. Однак стиль барокко поширився в Україні у другій половині XVII—XVIII ст., позначився не лише на вбранні знаті, а й на селянських строях, зокрема жіночих. Жіноче вбрання цього періоду складалося з частин, що виготовлялися із привізних тканин, характерних для стилю барокко: жіночі кунтуші, корсетки, запаски, очіпки, чоловічі жупани, кунтуші, пояси. Вбрання довге, силюета об’ємна, пишна. Стиль барокко виявляється у пере більшеннях усталених форм одягу, що змінило його загальну силюету. Так, вбрання значно розширилося від стану, підкреслювалася тонка талія. У вишивці рукавів з’явилися пишні грона винограду, кетяги калини, великі троянди й інші квіти. Низ вбрання (сорочок, спідниць, фартухів, запасок) оздоблювали мереживом. Залишилися у моді ще з XVI ст. шнуро вані корсети, стали поширеними пишні спідниці. Підсилився зовнішній ефект строїв — пишнота, розкіш, жінки носили багато прикрас. Загалом, зміни у моді Західньої Европи торкну лися одягу знаті в Україні. Тканини розповсюджу валися торговельними шляхами рівночасно в усій Европі. Разом із тканинами мода поширювалася і на деякі форми одягу знаті. Одяг козацьких часів в Україні характеризувався високими мистецькими якостями, розмаїттям тканин, великою кількістю золототканих складових частин і оздоб, поєднанням модних (іноземного походження) компонентів убран ня з глибоко традиційними українськими, широким застосуванням різних технік декору, вишивки, що мають глибоке історичне підґрунтя. Після зруйнування Запорозької Січі російським царатом (1775), Катерина II заборонила спеціяльними указами носити українцям їхній одяг, пошитий із при візних золототканих тканин. Такий одяг мали право носити лише ті козацькі старшини, які після зруйну вання Козацької республіки пішли на службу до царя і були урівнені в правах з російським дворянством. Не могли припустити козацькі полковники, котрі від давали життя за волю України, що їхні ’’унуки виймуть самоцвітне каміння з їх зброї, щоб украсити їм застіжку своїх французьких черевичок,... занедбають свої парчові кунтуші або оддадуть їх, як жертву, у церкву на ризи або якусь іншу церковну прикрасу... Якби зібрати тільки ті речі, які реквізовані були у трьох харківських полковників, то з них вийшов би український побутовий музей, котрий міг би зрівня тися з музеями — Київським, Чернігівським... Кате ринославським... А скільки прахом пішло таких же речей у других, у котрих не реквізували маєтностей на царя?”. Золототкані очіпки, корсетки, запаски, переткані шовком і золотом плахти, дівочі стрічки зберігалися в скринях у селян аж до початку XX ст. Згадані складові частини вбрання збереглися, на щастя, у музеях, хоч їх і нищили зайди і свої манкурти. Таким чином, українське вбрання впродовж своєї історії еволюціонувало у руслі процесів, що відбу валися у матеріяльній культурі інших народів За хідньої Европи, Кавказу, Арабського Сходу. Український стрій, його композиційні засади тво рення, знакова система, декорування по праву на лежать до надбань загальнолюдської світової куль- туоної й мистецької скаобниці. Гапина Стельмаицук — доктор мистецтвознавства, професор катедри іст орії і теорії мистецтв Львівської академії мистецтв. Народилася на Волині, Львівський державний інсти тут прикладного і декоративного мистецтва закінчила у 1971 році. У 1994 захистила докторську дисертацію. Основні праці: "Традиційні головні убори українців". Київ, Наукова думка. 1993, "Український народний одяг XVII— початку XIX ст. в акварелях Ю. Глоговського”. Київ, Наукова думка, 1989 (у співавторстві з професором Д. Крвавичем), "Одяг" (Українські Карпати), Культура, Київ, 1989, "Українське національне вбрання" Українське народо знавство. Навчальний посібник. Львів, 1994, та інші. Член спілки худож ників України. Автор багатьох розділів у колективних монографіях та статтей. _ Pen. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
