Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ 23 вересня 1996 року відійшла у вічність Ліна з Лозинських Дереш, членка 28-го Відділу СУА в Ньюарку. Походила Ліна з патріотичної ро дини: батько її Михайло Лозинський брав участь у Визвольних Змаганнях, а мати — Катерина з Галібеїв — вихо вувала своїх дітей в любові до Бога і Батьківщини. Тому змалечку Ліна оді- дичила завзятість до боротьби за Укра їну, бо дуже молодою вступила до Організації Українських Націоналістів, була заприсяженою повною членкою і не раз виконувала небезпечні завдання для організації. Війна жорстоко повелася з Ліною. Родина Лозинських, як і ми всі, опини лася на Заході, переїхала згодом до Америки і поселилася в Ньюарку, Нью-Джерзі. І тут Ліна з чоловіком Ми рославом Дерешом активно включи лася у церковне і громадське життя. До 28-го Відділу СУА належали також усі три сестри Ліни. Ліна Дереш чудово виховала свою дочку Лесю, яка, закінчивши студії, вийшла заміж за українця Мілька Ласія. Раділа своїми внуками Данилом і Наталею. Жорстока недуга забрала її чоло віка Мирослава. Захворіла і Ліна. Дочка Леся з великою любов’ю і посвятою опікувалася своєю доброю мамою до останніх її днів. Численно зібралася родина і гро мада Ньюарку та околиць у похорон ному заведенні Литвина, а після Пана хиди покійну прощала Таїса Богдан- ська. Пам’ять про скромну, працьовиту нашу членку залишиться між нами назавжди. Вічна їй пам’ять! Таїса Богданська. Далеко від рідної землі, від рідного села Щепанів на Бережанщині, відійшла у вічність Степанія Дутчак, залишивши у глибокому смутку чоловіка Дмитра, двох синів з невістками та троє внуків. Степанія народилась у 1924 році. Під час війни приїхала до Німеччини, а в 1945 році знайшла друга з яким прожила 51 рік щасливого життя у мирі й любові. Після приїзду до Америки молоде подружжя поселилося в Денвері, Кольо- радо, де включилося у релігійно-гро мадське життя нашої громади. П-во Дутчаки були одними з будівничих нашої церкви. Степанія, будучи обда рованою гарним голосом — альтом, співала у церковному і громадському хорах, вишивала багато для нашої церкви, була прикладною, працьови тою членкою 38-го Відділу СУА у Ден вері. Виховала двох синів, які в юному віці були вівтарними дружинниками і учнями школи українознавства. Степанія була обдарована вмінням прекрасно вишивати й виконувати різні ручні роботи, була відданою матір’ю і дружиною своєму життєвому другові Дмитрові. До часу невиліковної недуги була членкою Сестрицтва св. Володимира й Ольги, а деякий час — його головою. Залишила по собі скарбницю прек расних наших вишивок, а у серцях тих, що любили її за життя, — невгасаючий біль і тугу за найдорожчою людиною. Покликав її Господь до Себе на наш традиційний Щедрий Вечір, 18 січ ня 1997 p., де у гурті своїх покійних батьків засіла вона до вічної трапези. Залишилось ще дві сестри з роду Стажинських — Марія в Канаді й Ольга в Україні. Хай американська, фльоридська земля буле їй легкою! 38-ий Відділ СУА в Денвері, Кольо- радо, складає в пам’ять покійної Сте пани 25 дол. на допомогу дітям, по терпілим від чорнобильської катастро фи, а чоловікові, синам, внукам і сестрам висловлюємо глибокі спів чуття. О. Морозевич. Рік тому, на сам Великдень, сумна вістка облетіла околиці Сарасоти і Норт Порту на Фльориді — померла наша союзянка Галина Салій — членка управи 56-го Відділу СУА. Приїхавши у 1949 році до Америки і замешкавши у Філядельфії, Галина зразу ж вступила в ряди СУА і все своє життя дорожила організованим жіночим рухом. А кілька років тому родина Саліїв прибула на заслужений відпочинок на Фльориду. Та чомусь сонце півдня не було ласкавим для Галини і Зенона Саліїв: у 1994 році несподівано помер на удар серця св. п. інж. Зенон Салій, а два роки пізніше та ж доля спіткала і Галину. Подружжя залишило у смутку троє дітей: Марту, Олену і Романа, ближчу і дальшу ро дину та нас, союзянок. Св. п. Галина Салій відзначалася великою скромністю, непересічним ро зумом,- сильною волею і безмежною любов’ю до всього українського. У 56-му Відділі СУА п. Галина очо лювала різні референтури. Вона зав жди намагалася ширити правду про Україну, проводила в американських музеях і бібліотеках виставки україн ського народного мистецтва та показ писання писанок. Ще й сьогодні в бібліотеці ’’Селби” в Сарасоті пиша ється праця її рук. Як доказ поваги членок Відділу (а нас — понад 70) до п. Галини, її обрали делегаткою XXIV Конвенції СУА. Однак поїхати на Конвенцію вона вже не встигла — її земні турботи закінчилися раніше. Вічна їй пам’ять! Галина Король, членка 56-го Відділу СУА в Норт Порті. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
