Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ 23 вересня 1996 року відійшла у вічність Ліна з Лозинських Дереш, членка 28-го Відділу СУА в Ньюарку. Походила Ліна з патріотичної ро дини: батько її Михайло Лозинський брав участь у Визвольних Змаганнях, а мати — Катерина з Галібеїв — вихо вувала своїх дітей в любові до Бога і Батьківщини. Тому змалечку Ліна оді- дичила завзятість до боротьби за Укра їну, бо дуже молодою вступила до Організації Українських Націоналістів, була заприсяженою повною членкою і не раз виконувала небезпечні завдання для організації. Війна жорстоко повелася з Ліною. Родина Лозинських, як і ми всі, опини лася на Заході, переїхала згодом до Америки і поселилася в Ньюарку, Нью-Джерзі. І тут Ліна з чоловіком Ми рославом Дерешом активно включи лася у церковне і громадське життя. До 28-го Відділу СУА належали також усі три сестри Ліни. Ліна Дереш чудово виховала свою дочку Лесю, яка, закінчивши студії, вийшла заміж за українця Мілька Ласія. Раділа своїми внуками Данилом і Наталею. Жорстока недуга забрала її чоло віка Мирослава. Захворіла і Ліна. Дочка Леся з великою любов’ю і посвятою опікувалася своєю доброю мамою до останніх її днів. Численно зібралася родина і гро мада Ньюарку та околиць у похорон ному заведенні Литвина, а після Пана хиди покійну прощала Таїса Богдан- ська. Пам’ять про скромну, працьовиту нашу членку залишиться між нами назавжди. Вічна їй пам’ять! Таїса Богданська. Далеко від рідної землі, від рідного села Щепанів на Бережанщині, відійшла у вічність Степанія Дутчак, залишивши у глибокому смутку чоловіка Дмитра, двох синів з невістками та троє внуків. Степанія народилась у 1924 році. Під час війни приїхала до Німеччини, а в 1945 році знайшла друга з яким прожила 51 рік щасливого життя у мирі й любові. Після приїзду до Америки молоде подружжя поселилося в Денвері, Кольо- радо, де включилося у релігійно-гро мадське життя нашої громади. П-во Дутчаки були одними з будівничих нашої церкви. Степанія, будучи обда рованою гарним голосом — альтом, співала у церковному і громадському хорах, вишивала багато для нашої церкви, була прикладною, працьови тою членкою 38-го Відділу СУА у Ден вері. Виховала двох синів, які в юному віці були вівтарними дружинниками і учнями школи українознавства. Степанія була обдарована вмінням прекрасно вишивати й виконувати різні ручні роботи, була відданою матір’ю і дружиною своєму життєвому другові Дмитрові. До часу невиліковної недуги була членкою Сестрицтва св. Володимира й Ольги, а деякий час — його головою. Залишила по собі скарбницю прек расних наших вишивок, а у серцях тих, що любили її за життя, — невгасаючий біль і тугу за найдорожчою людиною. Покликав її Господь до Себе на наш традиційний Щедрий Вечір, 18 січ ня 1997 p., де у гурті своїх покійних батьків засіла вона до вічної трапези. Залишилось ще дві сестри з роду Стажинських — Марія в Канаді й Ольга в Україні. Хай американська, фльоридська земля буле їй легкою! 38-ий Відділ СУА в Денвері, Кольо- радо, складає в пам’ять покійної Сте пани 25 дол. на допомогу дітям, по терпілим від чорнобильської катастро фи, а чоловікові, синам, внукам і сестрам висловлюємо глибокі спів чуття. О. Морозевич. Рік тому, на сам Великдень, сумна вістка облетіла околиці Сарасоти і Норт Порту на Фльориді — померла наша союзянка Галина Салій — членка управи 56-го Відділу СУА. Приїхавши у 1949 році до Америки і замешкавши у Філядельфії, Галина зразу ж вступила в ряди СУА і все своє життя дорожила організованим жіночим рухом. А кілька років тому родина Саліїв прибула на заслужений відпочинок на Фльориду. Та чомусь сонце півдня не було ласкавим для Галини і Зенона Саліїв: у 1994 році несподівано помер на удар серця св. п. інж. Зенон Салій, а два роки пізніше та ж доля спіткала і Галину. Подружжя залишило у смутку троє дітей: Марту, Олену і Романа, ближчу і дальшу ро дину та нас, союзянок. Св. п. Галина Салій відзначалася великою скромністю, непересічним ро зумом,- сильною волею і безмежною любов’ю до всього українського. У 56-му Відділі СУА п. Галина очо лювала різні референтури. Вона зав жди намагалася ширити правду про Україну, проводила в американських музеях і бібліотеках виставки україн ського народного мистецтва та показ писання писанок. Ще й сьогодні в бібліотеці ’’Селби” в Сарасоті пиша ється праця її рук. Як доказ поваги членок Відділу (а нас — понад 70) до п. Галини, її обрали делегаткою XXIV Конвенції СУА. Однак поїхати на Конвенцію вона вже не встигла — її земні турботи закінчилися раніше. Вічна їй пам’ять! Галина Король, членка 56-го Відділу СУА в Норт Порті. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
