Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
опришків, були не тільки відзнакою релігійної на ціональної приналежности, а й символом справед ливої боротьби проти поневолювачів. При дослідженні питання генези та розвитку гу цульських хрестовидних оберегів нами виявлено, що серед значної кількости різноманітних за величиною і формою, орнаментальним оздобленням та пластич ним вирішенням маленьких натільних хрестиків і ве ликих нагрудних хрестів виділяється кілька основних типів, серед яких можна виділити: грецькі — одно- раменні, злегка видовжені хрести із трапецевидним завершенням сторін; ’’розетовидні” — чотирикінечні обереги, побудовані за принципом дзеркальної си метрії; хрести із квадрофолічним завершенням кінців, восьмикінечні — значно видовжені, з яскраво вира женою одновісною рівновагою елементів та півкруг- лим завершенням рамен і стержня та хрести-мощо- вики, так звані ’’Розп’яття”. На даному етапі дослідження досить важко виз начити форму архетипу гуцульського хрестовидного оберега. Однак, виходячи з археологічних даних (наскельного зображення на Писаному Камені, що на Верховині) та історичних джерел можна припу стити, що однією з найдавніших форм гуцульських хрестовидних відзнак були ’’крижі” у вигляді злегка видовжених хрестів із прямолінійними обрисами ра мен і стержня та трапецевидним завершенням їх за кінчень. У цьому відношенні досить вагомим під твердженням нашого припущення є інформація у монографії В. Шухевича про те, що на Гуцульщині у XVII ст. були поширені "прадавні образи з пізнішої доби” у вигляді подібних, різьблених на тесаних дош ках хрестів. Сучасний дослідник М. Станкевич також відносить цей тип ’’хатніх ікон” до найдавніших, тра диційних творів гуцульської іконографії. Аналогічної форми та орнаментального оздоблення ритим ”іль- чєтим письмом” нагрудні хрести і ’’крижики” на жі ночих згардах ми знаходимо серед численних виробів гуцульського мосяжництва у збірках музеїв Львова, Києва і Чернівців. До одного з найдавніших типів гуцульських на грудних інсиґній слід віднести однораменні ’’розето видні” хрести із завершеннями кінців у вигляді круг лих площин, оздоблених хрещатими і солярними мо тивами. Форма даного амулету була здавна відома місце вому населенню у вигляді ’’корсунських” і ’’давньо руських” бронзових енколпіонів на грудях представ ників чорного духовенства, про що свідчать багато- чисельні знахідки при розкопках давньоруських кам’я них храмів і монастирських церков. Про послідовний розвиток гуцульських розето- видних символів вказує наявність на перехресті рельєфного зображення однораменного видовженого хрестика із злегка розширеними кінцями, аналогічні форми яких ми простежуємо у пластиці процесійних та нацерковних хрестів, зафіксованих у багаточи- сельних історіографічних джерелах. І тільки з посту повим проникненням західньоевропейських (римо- католицьких) релігійних ідей (XVII-поч. XVIII ст.) пла стичне зображення давньоруського символу посту пово змінюється ’’латинської” форми хрестом, а зго дом на перехресті появляється рельєфна фігура ’’Розп’яття”, кульмінаційна сцена агіографічного сю жету Страстей Господніх. Співзвучний у свідомості ’’народних месників” з ідеєю самопожертви за на ціональне визволення, образ Спасителя поступово стає домінуючим як композиційним, так і смисловим акцентом у загальній формі різнотипних гуцульських нагрудних хрестів. Цей тип оберегів став не тільки символом гли бокого проникнення християнського світогляду у сві домість гуцулів, а й одним із архетипів у розвитку феноменального явища в українському традиційному мистецтві — гуцульського мосяжництва. * Мосєжних — латунних. Від нього — мосяжництво, термін, який з'явився в літературі у другій пол. XIX ст. для виділення металообробного промислу і його виробів серед інших видів металопластики. ** Келеф — чоловіча палиця із декоративним оздоб ленням руків’я у формі загнутої палиці,.голівки коня тощо. *** Згарда — одна з найдавніших жіночих прикрас у вигляді відлитих з латуні хрестиків, нанизаних в один або кілька рядів на латунний дріт, або ремінець і відокремлених ’’переліжками” із скрученого дротика. **** Челядницька — жіноча палиця. ***** Чепрага — защіпка для кожухів і святкового верхнього одягу та жіночих прикрас: згард, шелестів, сороківців. ****** Черес — широкий шкіряний чоловічий пояс, оздоб лений ’’мосєжним” декоративним елементом: пряжками, кільцями тощо. 1. Головацький Я. О народной одежде и убранстве ру- синов или русских в Галичине и северо-восточной Вен- грии. СПб, 1877. С. 66. 2. Залозецький В. Речские гуцульї. Слово, ч. 18. Львів, 1875. С. 107. 3. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Руси. К„ 1989. С. 23. 4. Козьма Пряжский. Чешская хроника. — М., 1962. С. 151. 5. Крип’якевич І. Середньовічні монастирі в Галичині, т. 2. ЗНТШ, 1926. С. 97. 6. ’’Риття”, "риловання”, ’’ритування” — Гравірування по металу, вважається найдавнішою технікою оздоблення, по ходить від давньо-руського ’’рьіти” — рити — наносити рисунок шляхом вибирання матеріялу з поверхні ’’рьильца- ми (’’писано рьітією”). Виключно Гравірованим, тобто ритим орнаментом оздоблені, як правило, найдавніші мосяжні хрести. 6 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
