Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
стин”, з’єднаних між собою ’’клямрою або завіскою” був знайдений на скелеті, відкритому при фундаменті монастирської церкви св. Іллі на Крилосі. Про те, що гірське населення Карпат вже у XIII ст. було у сфері найактивнішого впливу візантійської церкви, свідчить цікавий факт у ’’Руському літописі” під 1262 роком. В Іпатському списку дається звістка про монастир ”в Полониноу” (в Полонині, полонинський — тобто той, що знаходиться високо в горах), в якому ігуменом був ’’человьк свять...” Григорій. Відомо також, що цей монастир мав безпосередні зв’язки із ’’Святою Горою”, тобто Афоном — центром східньовізантій- ської християнської церкви на Балканському пів острові. Відомий український історик Іван Крип’якевич у своїх ’’Матеріялах” про галицькі монастирі, яких було тут понад 300 у середньовічні часи, відзначає, що в Монастирську біля м. Косова на Гуцульщині вже на початку XV ст. існував монастир ”на рЬцЬ на Рьіб- ницьі”, який грамотою від 1424 р. князь Свидригайло разом з містом віддає Максимові Владові Драго- синовичеві. Типологічна та іконографічна аналіза великої кіль- кости нагрудних хрестів, віднайдених під час роз копок давньоруських культових споруд, у тому числі і галицьких, а також зібраних в музейних колекціях України та опублікованих в українській і зарубіжній літературі, привів вчених до висновку, що серед вели кої кількости ’’корсунських”, ’’сірійських” тонкої ’’грецької” роботи енколпіонів та натільних хрестиків, досить часто зустрічаються аналогічні інсиґнії того часного українського виробництва, ймовірно, ’’київ ської ювелірної школи”. Так, на гробовищі біля вже згаданої монастирської церкви св. Іллі в Галичі був віднайдений хрестик із зображенням ’’Христа на хресті” з однієї сторони та "надписом кирилицею” — з другої. У цьому зв’язку, мабуть, не слід нехтувати можливістю існування ’’галицької школи” культової металопластики. Адже саме тут, на Галицькій землі, майже на ціле століття довше, ніж на інших україн ських землях, продовжує існування Руська держава, в якій вільно розвивалося традиційне мистецтво металопластики. Отже, наскільки можна судити із вищерозгля- нутого, нагрудні хрести у вигляді творів художньої металопластики надходили в Галичину (поширю ючись і в Карпатах) кількома шляхами, які можна окреслити такими основними напрямками: з Малої Азії через Херсонес (Корсунь) та інші грецькі міста — в Криму по Дніпру, Південному Бугу і Дністру; з Візантії, Атону та Єгипту балкано-карпатським шля хом; країн Західньої Европи посередництвом торго вельних і взаємно-культурних і, нарешті, із Велико княжого Києва — внаслідок державної політики християнізації руських земель. Однак було б помилково стверджувати роз повсюдження нагрудних хрестів серед гірських меш канців Гуцульщини у давноруські і середньовічні часи. Це пояснюється досить стійким і тривалим збереженням горянами язичницьких уявлень про ото чуючий світ, які в окремих звичаях зберігаються й до наших днів. Немаловажною причиною також була елементарна відсутність дорогої сировини (міді і тим більше бронзи), яку не так легко було придбати при веденні натурального господарства. Проте саме в цей період, на наш погляд, в основному формується християнський світогляд гуцулів, який і уможливив широке поширення інсиґній Христового віровчення в пізніші часи. Але для масового поширення цього типу ’’оберега” серед гуцулів (адже саме на Гуцуль щині чоловічі нагрудні хрести, як і взагалі мосяжні вироби, набули широкого розповсюдження) потрібен був якийсь могутній поштовх і не менш необхідна духовна потреба в цьому. Першопричиною цього міг послужити спротив колись вільного і гордого народу проти його посту пового поневолення державами-завойовниками (Ру мунією, Угорщиною, Польщею), та їх насильного втру чання в традиційний побут, права та звичаї. Тому саме на Гуцульщині, розшматованому між трьома державами куточку української землі, на поч. XVI ст. зароджується непримиренна боротьба проти націо нального гніту, і згодом виливається у масовий оприш- ківський рух, який , у свою чергу, спричиняється до місцевого виготовлення холодної (келефів і топори- ків) та вонгестрільної ("крісів” та пістолів) зброї. В результаті цього металообробництво стає життєво необхідним гуцульським промислом. Особливого піднесення цей визвольний рух набу ває в кінці XVI-першій половини XVII ст. на галицько- буковинському пограниччі. В цьому відношенні дуже цікавим щодо питання розвитку і розповсюдження гуцульського мосяж- ництва виявилось наше співставлення історичних і картографічних даних. Вивчаючи народну метало- пластику карпатських українців, відома дослідниця Л. Суха склала досить детальну мапу осередків ху дожньої обробки кольорових металів. Як виявилось (наклавши історичні факти), найбільш поширеним цей промисел був у селах галицько-буковинського пограниччя та косівської округи — тобто в місцях найактивнішого опришківського руху. Якщо ж взяти до уваги, що маленькі натільні хрестики і великі нагрудні чоловічі хрести, оздоблені виключно ’’ри тим” орнаментом,6 становлять досить значну частину виробів гуцульського мосяжництва в музейних ко лекціях, то можна припустити, що саме в часи вели кого піднесення національно-визвольного руху (XVII—XVIII ст.) зароджується традиція їх розпов сюдження. Очевидно, нагрудні хрести, особливо для ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1997 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
