Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
нагрудних хрестів серед гуцулів. Можливість факто графічного ствердження цього явища затруднює ано німність форм та відсутність їх датування. Однак, спираючись на етимологію багатьох термінів гуцуль ського мосяжництва і його технологію, слід згадати, що поряд з чересами (від давньоруського ’’чресла”), ковтками (від ’’колтки”), топориками (від ’’топорькь”) тощо, місцеві майстри могли ’’сипати” (відливати) і нагрудні хрести (”крижь”-і). Дуже цінною щодо питання часу появи і роз повсюдження християнських символів на українських землях є знахідка формочки для відливання натіль них хрестиків серед предметів черняхівської культури (V ст.) у с. Чернівка, що на Прикарпатті. Український історик М. Брайчевський стверджує, що ця ’’ливарна формочка — незаперечний доказ місцевого походжен ня інсігній. ...В даному випадку, — продовжує вчений, — мова йде про масове виробництво”3. На наш погляд, нині важко щось певне сказати про настільки широке розповсюдження цього символу в дохристи янських східньослов’янських землях. Адже ми зна ємо, яким складним і довгим виявився процес їх християнізації вже після офіційного хрещення. Однак явище досить раннього поширення Христової віри і, треба гадати, її відзнак на території сучасної України в новітній історіографії стало фактом незаперечним. При цьому слід зазначити, що слов’янські землі дов ший час безпосередньо межували з границями Ві зантійської імперії, що сприяло не тільки політичним, а й культурним взаємоконтактам. Так, наприклад, вже невеликі загони антів, що протягом V-VII ст. епізодично або наймалися на військову службу до греків, або ж воювали з ними, могли перейматися духовними засадами християн ського віровчення та його символами. Ймовірно, саме уличі, одне із племен антського об’єднання, які, за твердженням сучасного дослідника карпатських гідронімів Ю. Карпенка, знайшли свій осідок на тери торії сучасної Гуцульщини у IX ст., принесли із собою і "грецькі” відзнаки християнської віри. На поширення хрестовидних інсиґній у вигляді натільних хрестиків і нагрудних енколпіонів у Кар патах не могло не позначитись і сусідство з півден- но-західніми державами, зокрема Болгарією і Ве ликою Моравією, в яких християнська релігія вже в середині IX ст. дістала остаточну перемогу. Якщо ж взяти до уваги, що карпатські землі сучасної Бойків- щини і Лемківщини вже на той час, як стверджують тогочасні документи, були у сфері великоморавської церковної організації і належали до Празької єпархії,4 то можливість значного поширення християнських нагрудних символів серед ’’верховинців” в той час є зовсім вірогідною. На даному етапі дослідження можна лише ствер джувати, що традиція нагрудних символів християн ської віри в Карпатах, зокрема на Гуцульщині, почала ВВИЖАЄТЬСЯ МЕНІ ЗОЛОТОВЕРХЕ МІСТО Проходять легіонами хрести заслуги... Здається, дзвонять дзвони у столиці. Ряд поколінь концтаборів наруги у процесійному поході — рідні лиця... їх триста із могили Аскольда, що впали за самостійність і незломну віру. Йдуть з-під Базару молодечі лави і героїнь п’ятсот з-під танків із Кінґірі. Свята Софіє древня! Пам’ятний майдане! Святою кров’ю зрошена Руїно! Коли ж у славі наш народ повстане? Коли сини твої упадуть на коліна, припавши до землі, нескверними устами складуть привіт і величі, і славі, і прапор наш складуть в твоєму храмі знак — суверенної, соборної держави? Ввижається мені золотоверхе місто... Народ і прапори — й могутнє ’’Слава!”... Ще потрясуть собором променистим врочисті і грімкі слова Універсалу! А дзвони — переливами в Дніпрових хвилях. Задзвонять дзвони в Хусті і у Львові! Бо ти, народе, понад чашу вилляв у жертві ріки сліз — безмежної любови... 1970 Анна Максимович поширюватись разом із поступовою християнізацією і, безперечно, значно раніше від Аскольдового (сере дина IX ст.) і Володимирового (кінець X ст.) хре щення. Інтенсивне розповсюдження вотивних відзнак у вигляді творів дрібної металопластики спостерігаєть ся у давньоруські часи. Водночас відомо, що традиція нагрудних хрестів, як односторонніх натільних, так і двосторонніх нагрудних хрестів-мощовиків (енколпі онів), найактивніше поширювалися місіонерами хри стиянського віровчення, тобто проповідниками і, насамперед, представниками чернецтва. Монастирі, започатковані отцем Антонієм у Києві в XI ст., порівняно швидко поширюються по всій території України. Так, вже на поч. XII ст. в старо винному Галичі функціонував монастир св. Іоанна, в якому біля прахів своїх діда і батька у 1189 р. похо ронено князя Ростислава, званого Берладничичем.5 Наші припущення про шляхи поширення нагруд них хрестів підтверджуються їх багаточисельними знахідками під час неодноразових розкопок як мону ментальних староруських галицьких храмів, так і не великих монастирських церков. Срібний позолочений хрестик, який складався з ’’верхньої і спідньої ча 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
