Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ 1 серпня 1996 p., на 90-му році життя, відійшла у вічність бл. п. Тамара Крижанівська, довголітня членка 33-го Відділу СУА ім. Лесі Українки. Народилася Тамара у серці України Києві. Батька втратила дуже вчасно. З мамою, братом і вітчимом Нікольським, який був добрим батьком, проживала у Києві до 13-го року життя. В той час у неї появилося зацікавлення театром. Мама, добра акторка, працювала зі за палом в аматорському театрі Києва у постановках вистав на високому рівні, дбаючи про чистоту побуту і народного вбрання, що і передала доньці. З трагедією української держави почалася і трагедія родини. Виїжджали з Києва, як думалося, тільки тимчасово, а виявилося — на ціле життя. Серед турбот, тяжких днів, втратила вітчима і брата. Війна закінчилася, та не було повороту до рідного Києва. По короткій праці у кількох театрах, де познайоми лася з майбутнім чоловіком Миколою Крижанівським, опинилася разом з ма мою у мандрівному Українському Те атрі Емігрантів у Польщі. Дозволено їм було бувати тільки на корінних поль ських теренах, забороняючи відвіду вати Волинь, Полісся та Галичину. Щоб якось вижити, доводилося співати і розвеселяти чужу ворожу публіку, зно сячи не раз терпкі насмішки. Коли 1938 р. театрові наказано перенестися до Галичини, здавалося, що заблищав промінь надії на краще, та прийшла Друга світова війна. Вступила в театр ім. І. Франка у Станиславові, збільши лася родина — народилася донечка Зуля. І знову війна — великий ісход на захід через Німеччину аж до Клівленду в Америці. Весь час переплітається праця на прожиток із улюбленими виступами на сцені. Подружжя Крижанівських не тільки самі виступають, але заохочують і вишколюють молоді кадри. Радо слу жать вказівками і помагають підгото вити виступи молодечим, церковним чи іншим організаціям. Тяжкою була втрата дорогого подруга бл. п. Миколи. Не заламалася. Тяжкий випадок (зла мала ногу) також не прибив. Туга за донею, зятем, американським військо виком Ігорем Сиваником, та внуками Колею, Андрійком і Ларисою гнала на західне чи східне побережжя Америки. Хоч з паличкою і гарними роками, якось давала собі раду, аж одних відві дин, по тяжкій недузі, мусіла залиши тися у Норт Каролайні під опікою донь ки і зятя. Несподівана втрата доньки в автомобільному випадку прибила пані Тамару. По трьох роках дбайливої опі ки зятя, майора Ігоря, і внуків, злучи лася з нею. Покійна була доброю і корисною членкою Відділу. У ділянці народного мистецтва, головно при виготовлюванні вбрання до збірки Відділу і у госпо дарській референтурі Централі. Багато її приписів українських страв були помі шувані у журналі ’’Наше Життя” та вико ристовувані на українських фестива лях. Від Відділу прощала покійну Ірина Кашубинська, а голова Відділу Міля Русин за нашим звичаєм зложила на серці грудку землі з могили патронки Лесі Українки з її рідного і нашого Києва. Похована з церкви св. Трійці біля покійного чоловіка в Клівленді. Ірина Кашубинська. З великим сумом ділимося з член- ками СУА вісткою, що 17 жовтня 1996 р. відійшла від нас у вічність бл. п. Марія Лабунька (з дому Ровенчук), яка народилася 12 лютого 1924 p., у Пече- ніжині на Коломийщині. За німецької окупації, будучи ученицею Коломий ської гімназії, вступила до тайного Пласту і стала членкою юнацтва ОУН. Після закінчення гімназії віддалася пов ністю підпільній праці у боротьбі проти окупантів України. В 1944-46 роках як Ірина Сумач очолювала жіночу мережу ОУН округи Батурин Закерзонського краю. Восени 1948 року прибула з рейдуючою групою УПА на Захід. У 1948-52 pp. студіювала педагогіку і етнографію у Вільному Українському Університеті у Мюнхені. У 1955 році виїхала з Німеччини з чоловіком д-ром Мирославом Лабунькою і малим сином до США, де включилася у громадське життя української спільноти. Довгі роки працювала учителькою української су ботньої школи Т-ва ’’Рідна Школа” у Філядельфії, була виховницею у Плас ті. Належала до кількох громадських організацій. Останніми роками часто бувала в Україні. Як взірцева членка 90-го Відділу СУА у Філядельфії, наша подруга Марія знала і цінила вагу зорганізованого українського жіноцтва. Свої обов’язки на різних постах у нашому Відділі вико нувала сумлінно і точно. Усі, хто мав нагоду співпрацювати і дружити з Ма рією збережуть пам’ять про неї у своїх серцях. Залишила у смутку чоловіка, ректо ра УВУ Мирослава Лабуньку, синів Олеся, Іллю, дочку Ію (Ірину), троє онуків і брата Андрія Ровенчука в Україні. Л. Стадниченко, пресова референтка Відділу. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
