Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В ЛЮТОМУ ЦЬОГО РОКУ МИНАЄ 55 РОКІВ З ДНЯ СМЕРТИ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ ОЛЕНА ТЕЛІГА БЕЗСМЕРТНЕ Упало світло ліхтарів На день конаючий і тихий, Та перед смертю він зустрів Посмертні свічі — дивним сміхом. І мабуть кожен з нас відчув Той сміх, як переможну силу, Як перенесену свічу За межі схилу. І це тому, я, мов у сні, Пішла серединою вулиць І очі зустрічні, ясні Не глянули, а розчахнулись! Та я минала всі вогні, Мов світло не своєї брами, Бо чула: ждане довгі дні Вже йде з безсмертними дарами. НЕПОВТОРНЕ СВЯТО Гарячий день — і враз достигле жито І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий Єдиний день — мого життя корона. І що це буде — зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком — меду і полину. А дивне серце — п’яне і завзяте Відчує певність, мов нехибну шпагу. Мій день єдиний! Неповторне свято! Найвищий шпиль — і початок до спаду! водночас висловлює надію, що, побачивши море, Ольга Кобилянська змалює його в неповторних словесних картинах. Письменниця інтуїтивно відчувала спорідненість величної морської стихії зі світом своєї душі. Недарма одну з її улюблених героїнь порівнюють з чайкою: ”Я б на вашім місці знявся, як чайка, відлетів в іншу часть світу й більше не вернув”. На що, однак, у відповідь звучать слова, які найліпше характеризують вдачу самої Кобилянської: ’’Але я б все ще поверну лася, хоч би на те, щоб свою мову й пісню по часі знов почути”. Так і не побувала Ольга Кобилянська над морем, хоч кликала її туди не раз і поетеса Христя Алчевська. Коли Лесі Українки не стало, якось до її матері Олени Пчілки прилинув лист з Криму. З душевним болем і розпачем зверталася до неї Алчевська: ’’Дорога моя Ольго Петрівно! Мов з неба упав мені вчора лист від Ольги Кобилянської... з Черновиць! Вона голодує. Рятуймо її!!! Роблю всі заходи, аби негайно з Криму, де я знаходжусь, вислати їй перші 100 крб., але можливо, що почта мій намір так і лишить тіко ’’добрим наміром”. Тоді що й як робити? Обміркуйте!.. Щастя для Лесі, що вона не чує цього й не бачить!..” Ользі Кобилянській судилось прожити ще багато років, але ніхто у її серці не зміг посісти місце, яке належало лише одній подрузі — Лесі Українці. Крим, Ялта. 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
