Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В ЛЮТОМУ ЦЬОГО РОКУ МИНАЄ 55 РОКІВ З ДНЯ СМЕРТИ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ ОЛЕНА ТЕЛІГА БЕЗСМЕРТНЕ Упало світло ліхтарів На день конаючий і тихий, Та перед смертю він зустрів Посмертні свічі — дивним сміхом. І мабуть кожен з нас відчув Той сміх, як переможну силу, Як перенесену свічу За межі схилу. І це тому, я, мов у сні, Пішла серединою вулиць І очі зустрічні, ясні Не глянули, а розчахнулись! Та я минала всі вогні, Мов світло не своєї брами, Бо чула: ждане довгі дні Вже йде з безсмертними дарами. НЕПОВТОРНЕ СВЯТО Гарячий день — і враз достигле жито І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий Єдиний день — мого життя корона. І що це буде — зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком — меду і полину. А дивне серце — п’яне і завзяте Відчує певність, мов нехибну шпагу. Мій день єдиний! Неповторне свято! Найвищий шпиль — і початок до спаду! водночас висловлює надію, що, побачивши море, Ольга Кобилянська змалює його в неповторних словесних картинах. Письменниця інтуїтивно відчувала спорідненість величної морської стихії зі світом своєї душі. Недарма одну з її улюблених героїнь порівнюють з чайкою: ”Я б на вашім місці знявся, як чайка, відлетів в іншу часть світу й більше не вернув”. На що, однак, у відповідь звучать слова, які найліпше характеризують вдачу самої Кобилянської: ’’Але я б все ще поверну лася, хоч би на те, щоб свою мову й пісню по часі знов почути”. Так і не побувала Ольга Кобилянська над морем, хоч кликала її туди не раз і поетеса Христя Алчевська. Коли Лесі Українки не стало, якось до її матері Олени Пчілки прилинув лист з Криму. З душевним болем і розпачем зверталася до неї Алчевська: ’’Дорога моя Ольго Петрівно! Мов з неба упав мені вчора лист від Ольги Кобилянської... з Черновиць! Вона голодує. Рятуймо її!!! Роблю всі заходи, аби негайно з Криму, де я знаходжусь, вислати їй перші 100 крб., але можливо, що почта мій намір так і лишить тіко ’’добрим наміром”. Тоді що й як робити? Обміркуйте!.. Щастя для Лесі, що вона не чує цього й не бачить!..” Ользі Кобилянській судилось прожити ще багато років, але ніхто у її серці не зміг посісти місце, яке належало лише одній подрузі — Лесі Українці. Крим, Ялта. 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
