Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
БІЛЬ ЄДИНОЇ ЗБРОЇ Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє. Леся Українка. Півні кричать у мегафони мальв — аж деренчить полив’яний світанок... Мій рідний краю, зроду ти не мав нейтральних барв, тих прісних пуританок. Червоне й чорне кредо рукава. Пшеничний принцип сонячного степу. Такі густі смарагдові слова жили в тобі і вибухали з тебе. Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова. А хтось по ній прокопував рови. Топтав, ганьбив нам поле нейдорожче. І сниться сон: пасуться корови — сім тучних, але більше тощих. Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшся гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими — то од Вілюйська до Холуйська, то з Києва до Колими. З усіх трибун — аж дим над демагогом. Усі беруть в основу ленінізм. Адже ніхто так не клянеться Богом, як сам диявол — той же шовінізм. Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас!.. Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас. Мій предковічний, мій умитий росами, космічний, вічний, зоряний, барвінковий... Коли ти навіть звався — Малоросія, твоя поетеса була Українкою! ЛІНА КОСТЕНКО СВІТЛАНА КОЧЕРГА МОВА, МОРЕ І ДУША (Дещ о про взаємини Л есі У країнки та Ольги Кобилянської) Серед світочів українського письменства незгасимими зорями височіють два жіночі імена — Леся Українка та Ольга Кобилянська. Якщо перша відкрила нові горизонти поезії та драматургії, то друга плідно працювала на ниві прози, привертаючи увагу до своєї твор- чости не лише в межах України. Новаторські пошуки обох письмен ниць зробили їх посестрами по перу. Стосунки між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською здавна приваблюють дослідників. ’’Хтось” і ’’хтосічок”, ’’хтось біленький” і ’’хтось чорненький” — так називали вони одна одну в листах, спов нених ласки і щирої поваги, які хочеться перечитувати знову і знову. Особиста приязнь між письменницями починалася заочно. Влітку 1891 року двадцятирічна Леся Українка пише до Михайла Павлика з сонячного Криму про своє бажання листуватися з молодою буко винською літераторкою, зокрема наголошуючи: ’’Нехай пише до мене якою хоче мовою, дасть Біг, розберу, хоч, звісно, приємніше було б розмовляти по-своєму”. І тут же додає, що сама ’’ніколи іншою мовою, як тільки своєю, листів не писала і, певне, не пи сатиму”. Звідкіля ця підкреслена увага до мови, чим вона виклика на? Насамперед — суттєвою різницею у вихованні та освіті двох геніяльних жінок. Леся Українка народилася і виросла у сім’ї свідомих українців. Мова її творів — це мова матері, котра плекала талант дочки, як ніжну рослину, ставши назавше для неї прикладом самові- данности і вірности Україні. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
