Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Аби діти Мирося та Олег виростали серед українського середовища і щоб бути ближче до вже заміжньої доні Олі Дем’янчук, на запрошення о. Дурба- ка родина Воляників переїхала до Акрону в Огайо. Анна відразу вступила в 7-ий Відділ СУА, де активно працю вала і тому за свою віддану працю одержала почесне членство Відділу. Потім, повдовівши, переселилася до Парми, де стала членкою 33-го Відділу СУА ім. Лесі Українки. Покійна Анна Баран (це прізвище її другого чоловіка, який також помер) була дуже працьовитою та лагідно-згід ливої вдачі. Була гостинною і для кож ного мала тепле слово. Вона зуміла виховати своїх дітей на добрих україн ців, а її діти в свою чергу передали ті прикмети своїм дітям. Вона тішилася і гордилася своїми внуками, які часто відвідували її. Також любила своїх зя тів, невісток, свою сваху і вже чи не найбільше була рада, коли відвідували її правнуки Петрусик та Андрійко Дем’янчуки. Часто згадувала сина Оле га Воляника, який зі своєю родиною живе у Каліфорнії, і жалувала, що їх ділить така далека віддаль. Але коли літа почали робити своє і Анна почала тратити сили, опіку над улюбленою і доброю мамою перейняла її доня Оля при великій допомозі мо лодшої сестри Миросі. Обі доні виказа ли велику любов і вирозуміння та з великою ніжністю і теплотою серця опікувалися хворою мамою. Допома гали їм також їхні чоловіки Богдан Дем’янчук та д-р Зенон Голубець. Згідно із звичаєм 33-го Відділу СУА, почесна членка Ірина Кашубин- ська вклала в домовину покійної грудку землі з України, точніше — з Києва, з могили Лесі Українки — патронки Від ділу, до якого належала Анна. Хай хоч і не рідна, але привітна американська земля буде їй легкою! Вічна їй пам’ять! Олена Мовчан, пресова референтка. Як кажуть, ’’все йде, все минає”... Це стосується також людського роду. 9 листопада 1996 p., проживши 93 роки, померла довголітня союзника 33-го Відділу СУА ім. Лесі Українки Марія Кассараба. Народилася Марія в 1903 році в родині Івана та Євдокії Коцюмбасів у Бібрці коло Львова. Там, у родині, яка мала семеро дітей, пройшло її дитин ство, шкільні та юнацькі роки. В 1924 році одружилася з Іваном Кассарабою — повітовим інспектором асекураційної установи. Оскільки праця Ті чоловіка вимагала частого переїзду в різні місцевості, мо лоде подружжя не могло довго пере бувати на одному місці. Тому родині довелося жити в Рудках на Самбірщині, Зборові, Яворові та в корінній Польщі, недалеко від Варшави. Але згодом зно ву вдалося повернутися на рідні землі, до Яворова, де довелося спочатку пе режити тяжку більшовицьку, а два роки пізніше — німецьку окупації. В той час Марія Кассараба працювала в Черво ному Хресті. І коли німецькі окупанти довідалися про активну патріотичну українську діяльність Кассарабів, вони вирішили їх покарати: Марію заарешту вали в Яворові, а її чоловіка — у Львові на Лонцького. На щастя, вони зали шилися живими. Перед другим приходом москов сько-більшовицьких окупантів, аби оминути страхіття, родина Кассарабів, як і багато інших наших родин, вже маючи дітей, з болем вимушена була залишити рідні землі і податися на за хід — до Австрії. Але і там не було солодко, бо довелося пережити злидні в переходових скитальських таборах. Згодом родина виїхала до Америки, поселившись у Клівленді. Будучи активною членкою Союзу Українок на Батьківщині, Марія, всту пивши до 33-го Відділу ім. Лесі Україн ки, і далі продовжувала активну діяль ність в Союзі Українок Америки. На жаль, 1970 року передчасно покинув цей світ її чоловік і приятель життя Іван, смерть якого вона тяжко пере жила. Будучи вже у старшому віці і тому не бажаючи лишатися самітньою, Марія вирішила переїхати на Фльориду, де в Норт-Порті жила її дочка Ірена з чоло віком Мироном Радзикевичем. Однак вона й далі належала до 33-го Відділу в Огайо, точно виконуючи членські зо бов’язання, була жертвенною на різні добродійні потреби, зокрема, якщо йшлося про допомогу жертвам Чорно биля. Але і на Фльориді, включившись у лави організованого жіноцтва, Марія Кассараба, в силу своїх спроможно стей, допомагала у придбанні фондів на будову осередку св. Василія. До останніх днів життя вона була відда ною своїй родині, доброю матір’ю, люблячою бабусею для 7 внуків, які були потіхою її життя, та прабабунею, дочекавшись двох правнуків. Тіло покійної було перевезене з Фльориди в Парму. Після Панахиди, на якій зворушливу промову виголо сила голова Відділу СУА Міля Русин, 15 листопада відбувся похорон на цвинтарі св. Андрія, де бл. п. Марія Кассараба була похована біля свого чоловіка. Згідно з існуючим звичаєм, почесна членка СУА Ірина Кашубин- ська поклала в домочину покійної грудку землі, привезеної з Києва з могили Лесі Українки — патронки 33- го Відділу СУА. Олена Мовчан, пресова референтка. ПРОСИМО ПРЕСОВИХ РЕФЕРЕНТОК ТА ДОПИСУВАЧІВ НЕ ПРИСИЛАТИ СТАТТЕЙ ЧИ ДОПИСІВ, ЯКІ БУЛИ ВИСЛАНІ АБО ПОМІЩЕНІ В ІНШИХ ГАЗЕТАХ ЧИ ЖУРНАЛАХ. Редакція 28 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
