Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГЕРОЇНІ їх мільйони. Героїнь. Українок. Одиниці і окремі групи з них уже прославлені; про героїзм сотень тисяч знають тільки їх найближчі. Чимало довершили великих подвигів, але про них не знають або забули. Але всі вони — героїні. Всіх їх — навіть тих, чиї імена не вписані на сторінках історії — треба пам’ятати, треба згадувати. І це в першій мірі тому, що ми стоїмо на їх плечах, на їх кістках. Це вони своїм героїзмом промостили твердий ґрунт для нас. Ось уривок про групи українських жінок-героїнь з ’’Енциклопедії Українознавства”, гасло ’’Жінки”: ”В період колективізації між засланими були сотні тисяч жінок; факти опору жінок колективізації, т. зв. ’’бабські бунти”, були частим явищем. Також між політичними в’язнями українські жінки становлять значний відсоток. Про їхній опір навіть на засланні свідчать розрухи серед в’язнів у Караґанді в 1953-54 pp., коли під час страйків у концтаборах близько 500 українських жінок знищено совєтськими танками”. (Ця частина гасла писалася ”на гарячо”, бо том вийшов у 1955-57 pp. і про героїнь Караґанди тільки що надійшли вістки на Захід. Зверніть увагу також на слово ’’становлять” у теперішньому часі. Це — п'ятдесяті!). Люди, знищені танками, — брутальне і незабутнє явище! Світова супердержава йшла у бій танками проти неозброєних — ні озброєних, озброєних духом свободолюбних переконань — жінок. А скільки українських героїнь зі зброєю в руках, живучи у бункерах, воювали з багатонаціональними регулярними арміями вже тоді, коли, повернувшися з фронтів Европи й Азії, американські ветерани купу вали новенькі житлові будинки у нових передмістях Філядельфії і Нью-Йорку, або з ветеранськими сти пендіями вступали в університети. Героїзм має різні види у різні часи. Не можна не вважати героїнями тих українських жінок з заможних родин, які знаходили способи творити українські школи для дітей за умов антиукраїнських указів царської Росії, як і тих, які у преріях Америки й Канади, плече в плече з своїми чоловіками, освою вали цілину і закладали господарства, з яких їхні діти і внуки згодом виходили у широкий світ і займа ли важливі посади. Але й тих, які у грізні роки війни якось знаходили їжу для своїх родин і тілами прикри вали своїх дітей під час бамбардувань. А нині? Що, нині немає героїнь? Навпаки. І це дуже важливо, щоб ми не впали у синдром, в якому єдині героїні — мертві героїні. Не можна, згадуючи героїнь, забувати про нинішніх героїнь, тих, які пра цюють в українських школах на всіх континентах світу за смішно низькі винагороди, щоб навчати наших дітей; тих, які створюють житлові будинки для наших людей похилого віку; тих, які відкривають підприємства і приймають на працю людей; тих, які керують великими установами й організаціями; тих, які організовують ефективні програми допомоги Україні; тих, які активно працюють у політичних кампаніях і здобувають серед законодавців прихиль ників для українських справ, але й тих, які самі висуваються на політичні посади; тих, які днюють і ночують в лябораторіях і за письмовими столами, займаючись науковими дослідами; тих, які, випнув шись, розторощують ’’скляні стелі”, що стримують ріст кар’єр жінок; тих... їх багато. їх мільйони. Героїнь. Українок. Звернім увагу на них і, задумавшись над досяг неннями героїнь, які виявили себе в минулому, не забуваймо про героїнь серед нас. Віддаймо і їм належне! Даймо відчути їм, що їх труд шанують! Р. Л. Хом’як. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1997 1
Page load link
Go to Top