Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГЕРОЇНІ їх мільйони. Героїнь. Українок. Одиниці і окремі групи з них уже прославлені; про героїзм сотень тисяч знають тільки їх найближчі. Чимало довершили великих подвигів, але про них не знають або забули. Але всі вони — героїні. Всіх їх — навіть тих, чиї імена не вписані на сторінках історії — треба пам’ятати, треба згадувати. І це в першій мірі тому, що ми стоїмо на їх плечах, на їх кістках. Це вони своїм героїзмом промостили твердий ґрунт для нас. Ось уривок про групи українських жінок-героїнь з ’’Енциклопедії Українознавства”, гасло ’’Жінки”: ”В період колективізації між засланими були сотні тисяч жінок; факти опору жінок колективізації, т. зв. ’’бабські бунти”, були частим явищем. Також між політичними в’язнями українські жінки становлять значний відсоток. Про їхній опір навіть на засланні свідчать розрухи серед в’язнів у Караґанді в 1953-54 pp., коли під час страйків у концтаборах близько 500 українських жінок знищено совєтськими танками”. (Ця частина гасла писалася ”на гарячо”, бо том вийшов у 1955-57 pp. і про героїнь Караґанди тільки що надійшли вістки на Захід. Зверніть увагу також на слово ’’становлять” у теперішньому часі. Це — п'ятдесяті!). Люди, знищені танками, — брутальне і незабутнє явище! Світова супердержава йшла у бій танками проти неозброєних — ні озброєних, озброєних духом свободолюбних переконань — жінок. А скільки українських героїнь зі зброєю в руках, живучи у бункерах, воювали з багатонаціональними регулярними арміями вже тоді, коли, повернувшися з фронтів Европи й Азії, американські ветерани купу вали новенькі житлові будинки у нових передмістях Філядельфії і Нью-Йорку, або з ветеранськими сти пендіями вступали в університети. Героїзм має різні види у різні часи. Не можна не вважати героїнями тих українських жінок з заможних родин, які знаходили способи творити українські школи для дітей за умов антиукраїнських указів царської Росії, як і тих, які у преріях Америки й Канади, плече в плече з своїми чоловіками, освою вали цілину і закладали господарства, з яких їхні діти і внуки згодом виходили у широкий світ і займа ли важливі посади. Але й тих, які у грізні роки війни якось знаходили їжу для своїх родин і тілами прикри вали своїх дітей під час бамбардувань. А нині? Що, нині немає героїнь? Навпаки. І це дуже важливо, щоб ми не впали у синдром, в якому єдині героїні — мертві героїні. Не можна, згадуючи героїнь, забувати про нинішніх героїнь, тих, які пра цюють в українських школах на всіх континентах світу за смішно низькі винагороди, щоб навчати наших дітей; тих, які створюють житлові будинки для наших людей похилого віку; тих, які відкривають підприємства і приймають на працю людей; тих, які керують великими установами й організаціями; тих, які організовують ефективні програми допомоги Україні; тих, які активно працюють у політичних кампаніях і здобувають серед законодавців прихиль ників для українських справ, але й тих, які самі висуваються на політичні посади; тих, які днюють і ночують в лябораторіях і за письмовими столами, займаючись науковими дослідами; тих, які, випнув шись, розторощують ’’скляні стелі”, що стримують ріст кар’єр жінок; тих... їх багато. їх мільйони. Героїнь. Українок. Звернім увагу на них і, задумавшись над досяг неннями героїнь, які виявили себе в минулому, не забуваймо про героїнь серед нас. Віддаймо і їм належне! Даймо відчути їм, що їх труд шанують! Р. Л. Хом’як. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1997 1
Page load link
Go to Top