Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
* * Боже мій, — не спізняйся. Давидові псалми, 39 Запізнилися ми до Причастя, Сповідатись також не прийшли, Може, в цьому найбільше нещастя, і всі наші збитошні вузли. СУСПІЛЬНА ОПІКА СУА Чи немає кого попрікнути?! Не самі покотилися в яр... Не спізнилась нітрохи спокута. Вже поклала дітей на олтар. Згідно з пропозицією Суспільної Опіки СУА, яка призна чила Нью-Йоркській Окрузі опікуватися Луганщиною, 83-ій Відділ СУА в Нью-Йорку нав’язав контакт з організацією "Калина" міста Краснодону Луганської області. Після теле фонічної розмови голови відділу Ірени Чабан з відомою пись менницею Антоніною Листопад, яка погодилася на спів працю, членки Відділу протягом двох місяців вислали до помогу. Ось лист. Тих, невинних... Ні в чому, ні в чому, Віщий янгол пораду дає, Не спізнімось до рідного дому, Поки він у нас ще таки є. Вельмишановна Пані Ірено! Зичу, щоб здійснилися найкращі сподівання! Зичу духовного і фізичного здо ров’я! Зичу Союзові Українок Америки — українського духу і Божої благодаті! Дякую за довіру. Отримала на Різдво п’ять Ваших ящиків з одягом. Всі теплі речі роздані самотнім старим людям з допомогою працівниць соціяльної допомоги міста Краснодону, про що здаю докладний звіт з їхнім листом-подякою, перекла деним мною на українську мову. При роздачі речей я зустрічала багато зруси фікованих українців, які все ж и т т я прожили т у т на Донбасі, але дуже раділи моїй українській мові. Передо мною відкрилася така безодня бідности, що навіть описати страшно, тим більше, що я в своїй праці стикаюся із цим щоденно. Але самотність і бідність одночасно — це жахливі явища. Люди були дуже, надзви чайно зворушені Вашою допомогою і вдячні, деякі не вірили, що все це їм — просто так, безкоштовно. Деякі дуже обносилися, не мають вийти в чому на вулицю, бо пенсії невистачає навіть на хліб насущний. Отак-то шанують нині в Україні старість. Хіба ж то в українській менталь ності так нехтувати своїми батьками і дідами?! То для кого ж будується та держава? І чи будується вона взагалі?! Старі люди бабраються в смітниках, а нещодавно один шахтар, який не отримував зарплати три місяці, маючи троє дітей, повісився прямо в нарядній шахти, коли в черговий раз йому відмовили в милості — видачі заробленої платні. Люди зневірені, особливо старші, самотні, яким найважче нині. Я навіть сама не уявляла, як їм потрібна та допомога, яку Ви прислали. Молодіжні речі я роздала молодим інвалідам першої і другої групи, я працюю якраз в медико-соціяльній експертизі, як лікар. Допомогли Вашою одежею ще півдесятку, а то й більше, багатодітним сім’ям, і дещо я відібрала для трьох українських дітей-сиріт, які знаходяться під опікою нашого українського культурного центру ”Калина”, хрес ною матір’ю якого я є. А позавчора ще отримала шостий ящик з одежею від Вашої громади. Уже почала роздавати. Пані Ірено! Дуже дякую за "Наше Ж и ття ”, за видрукування моєї ’’Покровської Молитви”. На все добре! З подякою і пошаною до Вашої подвижницької праці. М істо Краснодон Антоніна Листопад
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
