Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
* * Боже мій, — не спізняйся. Давидові псалми, 39 Запізнилися ми до Причастя, Сповідатись також не прийшли, Може, в цьому найбільше нещастя, і всі наші збитошні вузли. СУСПІЛЬНА ОПІКА СУА Чи немає кого попрікнути?! Не самі покотилися в яр... Не спізнилась нітрохи спокута. Вже поклала дітей на олтар. Згідно з пропозицією Суспільної Опіки СУА, яка призна чила Нью-Йоркській Окрузі опікуватися Луганщиною, 83-ій Відділ СУА в Нью-Йорку нав’язав контакт з організацією "Калина" міста Краснодону Луганської області. Після теле фонічної розмови голови відділу Ірени Чабан з відомою пись менницею Антоніною Листопад, яка погодилася на спів працю, членки Відділу протягом двох місяців вислали до помогу. Ось лист. Тих, невинних... Ні в чому, ні в чому, Віщий янгол пораду дає, Не спізнімось до рідного дому, Поки він у нас ще таки є. Вельмишановна Пані Ірено! Зичу, щоб здійснилися найкращі сподівання! Зичу духовного і фізичного здо ров’я! Зичу Союзові Українок Америки — українського духу і Божої благодаті! Дякую за довіру. Отримала на Різдво п’ять Ваших ящиків з одягом. Всі теплі речі роздані самотнім старим людям з допомогою працівниць соціяльної допомоги міста Краснодону, про що здаю докладний звіт з їхнім листом-подякою, перекла деним мною на українську мову. При роздачі речей я зустрічала багато зруси фікованих українців, які все ж и т т я прожили т у т на Донбасі, але дуже раділи моїй українській мові. Передо мною відкрилася така безодня бідности, що навіть описати страшно, тим більше, що я в своїй праці стикаюся із цим щоденно. Але самотність і бідність одночасно — це жахливі явища. Люди були дуже, надзви чайно зворушені Вашою допомогою і вдячні, деякі не вірили, що все це їм — просто так, безкоштовно. Деякі дуже обносилися, не мають вийти в чому на вулицю, бо пенсії невистачає навіть на хліб насущний. Отак-то шанують нині в Україні старість. Хіба ж то в українській менталь ності так нехтувати своїми батьками і дідами?! То для кого ж будується та держава? І чи будується вона взагалі?! Старі люди бабраються в смітниках, а нещодавно один шахтар, який не отримував зарплати три місяці, маючи троє дітей, повісився прямо в нарядній шахти, коли в черговий раз йому відмовили в милості — видачі заробленої платні. Люди зневірені, особливо старші, самотні, яким найважче нині. Я навіть сама не уявляла, як їм потрібна та допомога, яку Ви прислали. Молодіжні речі я роздала молодим інвалідам першої і другої групи, я працюю якраз в медико-соціяльній експертизі, як лікар. Допомогли Вашою одежею ще півдесятку, а то й більше, багатодітним сім’ям, і дещо я відібрала для трьох українських дітей-сиріт, які знаходяться під опікою нашого українського культурного центру ”Калина”, хрес ною матір’ю якого я є. А позавчора ще отримала шостий ящик з одежею від Вашої громади. Уже почала роздавати. Пані Ірено! Дуже дякую за "Наше Ж и ття ”, за видрукування моєї ’’Покровської Молитви”. На все добре! З подякою і пошаною до Вашої подвижницької праці. М істо Краснодон Антоніна Листопад
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
