Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Далекий Схід, аж у Приморський край. Я, після виснажливої подорожі, важко захворів на запалення легенів, аж ротом пішла кров. Лежав на лаві у чужих людей і помирав. Пригадую, прокинувся від сну чи від забуття, бачу — на мене дивиться не мати, а вилицюватий чоловік з розкосими очима і, посмі хаючись, щось говорить на незрозумілій мені мові. Я після того оклигав і встав. Кажуть, то китаєць-знахар ходив у пошуках жень-шеню. Йому сказали, що поми рає дитина, він прийшов і врятував мене. Про того китайця я згадав, коли в 69-му був у мордовських таборах... Село Гусинка Харківського повіту, де оселився прадід Опанаса Заливахи, що будував млини, не було Вифлеємом, але в тридцятих роках нашого століття батьки, рятуючи дітей від новітнього Ірода, який на цей раз наказав вимордувати голодом цілий народ, на саме Різдво Христове тікали з вимерлої Гусинки, тікали з України. Творцями люди називають тільки Бога і мистця, які свого творчого генія здатні вдихнути у свій витвір душу. Та навіть старозавітний Бог, створюючи все світ, не був інтернаціоналістом, а тим паче космо політом. Він облюбував собі маленьку землю на бе резі Мертвого моря, не сказати б що дуже щедру, поселивши там Адама та Єву і всіх Адамових нащад ків... Бути скрізь і ніде може тільки ремісник. Навіть якщо він стає шанованим майстром своєї справи, все одно по природі своїй залишається мандрівним реміс ником. І лише у мистцеві (художникові, компози торові, поетові) живе дух Творця. Він не може тво рити без землі, ’’обіцяної” йому Богом, призначеної для продовження його Божої справи — справи тво рення Світу, Леонардо да Вінчі, Мікель-Анджельо, Бах не покидаючи рідних провінцій, були Творцями Світу. Доля визначила йому бути мистцем. Та водночас закинула ще малого в дрімучі нетрища забуття, щоб змалку випробувати і переконатися, чи справді у ньому живе дух Творця. Якщо так, то він не зможе не почути голосу власної своєї природи, не зможе не повернутися на призначену йому землю предків. Обривок зіжмаканого паперу, що сміттям валявся на дорозі, випадково потрапив під ноги чоловіка і привернув його увагу. Шматок зіжмаканого паперу на батьковій дорозі визначав життєвий шлях сина. Прийшовши додому, батько розгладив папір на столі — це виявилася сторінка якогось мистецького журналу з репродукціями, над ними було написано: ’’Московское художественное училище” (Московське художнє училище), а також подавалася його адреса. "Подивися, сину, може тобі знадобиться”, — сказав батько. Так почалися мандри Опанаса Заливахи в пошу ках пізнання законів гармонії, композиції, пропорції, Зустріч друзів. Зліва: Іван Світличний, Опанас Заливаха, Леоніда Світлична. Reunion of old friends. From left: Ivan Svitlychny, Opanas Zalyvakha, Leonida Svitlychna. перспективи, пізнання основ живопису, його джерел та розвитку. Географія цих мандрів широка. Почалася вона у Благовіщенському художньому училищі, в якому й застала його війна. Заливаха з іншими хлопцями, які бажали продовжити навчання, поїхав до Іркутська, потім з товаришем подалися до Ташкенту і Самаркан ду. їх вабила романтика мандрів, змішана з гострим і постійним відчуттям голоду (не тільки духовного). В Самарканді вони продовжували навчання в училищі при художній академії. Згодом училище перевели до Загорська, що під Москвою, де збереглася стара дореволюційна професура, яка викладала закони іконопису ще в монастирі. Загорські майстри знали, як і коли, в який час і день малювати той чи інший образ. їм не дозволялося носити воду чи колоти дрова і, взагалі, займатися мирськими справами. Перед тим, як приступити до роботи, вони тривалий час постили, потім йшли до лазні, скупавшися, одя гали чисту одежу і тільки тоді брали в десницю пензля. Влітку хлопці поїхали до Ленінграду. Місто стоя ло в руїнах. Запам’яталися пам’ятник Петрові І, заси паний землею, та кімната на другому поверсі худож ньої академії, в якій пройшли останні роки життя Тараса Шевченка. В кімнату влучила бомба. В 1946 році, після закінчення СХШ, Опанас всту пає на перший курс Ленінградської художньої ака демії. Але вже на другому році навчання трапилася
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
