Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Опанас Заливаха. "Старці”, полотно, олія. Opanas Zaiyvakha. "Old Men". Linen, oil. СОФІЯ МАЙДАНСЬКА В ДОРОЗІ ДО СЕБЕ Коли мене малу мати вперше повезла до Стани- славова (Івано-Франківська), був початок шістде сятих. У центрі міста мешкала родина художника Турецького, до якого ми приїхали в гості. Як нині бачу високі просторі кімнати — їх було дві і нага дували вони ательє художника неоклясичної доби: дубові з ампіровими кучериками, темні креденси, важкі драперії, на книжкових полицях фоліянти з тонкими Гравюрами, картини, підрамники. Маляр ський шарварок доповнювали троє карапузів — синів художника. Посідавши за низенький столик, вони безупину ліпили, різьбили, малювали і через те завжди були заквецяні фарбою, глиною, плястилі- ною. Малі любили дві речі: дану їм батьками творчу свободу і гостей, бо коли ті приходили — бабуня неодмінно пекла великий торт. І для мене ті гостини в родині художника, що був побратимом моєї матері по сибірських таборах, були найбільшим святом, бо ніхто мені не заважав, забравшися в затишний куток, годинами гортати оті фоліянти з історії світової культури та художні аль боми, де кожна Гравюра чи репродукція зберігалася під серпанком тонкого шовкового паперу і варто було тільки відхилити його загадковий туманець, як одразу ж зринали прекрасні постаті античних і біблій них героїв Ватто, Рубенса, Рембранта, Тіціяна, Ель Ґреко, Веронеза, які, здавалося, зустрівшися зі мною, від несподіванки на мить завмирали, щоб потім, як перегорну сторінку, продовжити свою праведну чи злочину справу. В той час, як я гортала сторінки все світньої історії культури від найдавніших часів, часів печерних, за великим столом, що стояв посередині кімнати, творилася ’’Тайна вечеря”. Апостоли пра ведного духу краси пліч-о-пліч сиділи довкола і, забувши про нас малих, далеко за північ вели жваву бесіду. То були гарячі дискусії довкола прочитаних творів самвидаву, про які мені також уже було дозво лено знати. Вони здебільшого велися майже пошепки і від того їхня втаємничена напруга набувала якоїсь магічної сили. Все, що читалося в цих гостинах, було не для друку і навіть Ірина Вільде розсипала перед жадними поживи ’’соколятами” свої, ще не надруко вані, ’’Окрушини”. Серед тих ’’соколят” були і син славного Нарбута, на той час головний художник театру, і художники Каравай, Фіголь, Головатий і, звачайно, Опанас Заливаха. Згодом він і запросив нас із матір’ю до себе в гості. Це була вірменська церква, що, як і решта вцілі лих після ’’рішучої війни з релігійним дурманом”, перетворилася на склад якоїсь ’’вторсировини”. Єди ним куточком, де ще витав дух Творця, було захрестя. Саме там усамітнився мистець, там була його робітня і скромне пристання, де за білими стінами, що здій малися угору, з’єднуючись у високому соборному склепінні, за білою сніжницею, що билась у шибки білого вікна, і справді було йому, як у Христа за
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
