Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОСІННІ СВЯТА НАРОДНОГО КАЛЕНДАРЯ З вереснем приходить осінь. 2 вересня святку вали Івана Головосіки, або, як називали в Карпатах, — ’’Глави”. За біблійною легендою, у цей день Іванові Хрестителеві відтяли голову. Отож, на свято постили і нічого не різали ножем, не їли нічого круглого, що нагадувало б форму голови, бо, за повір’ям, нечистий вселиться і будуть "різі” та ’’кольки” в животі. У гуцулів на Івана Головосіки обов’язково постили ’’сіт карі’’ (мисливці), аби їм щастило на ловах. 12 вересня — Івана Воїна. Широко це свято не відзначали, але молилися обкрадені, бо Іван Воїн начебто допомагав розшукати злодіїв і повернути втрачене. До молитви ставали також ті, у кого в родині хтось пропав безвісти. Закінчується літній цикл свят, дівчата гадають про щасливе заміжжя. Осінні свята розпочинаються святом відновлення вогню на Семена Стовпника — 14 вересня. Святий Семен, за народними віруваннями, мав вплив на вогонь, птахів, погоду. Вірування, пов’язані з цим святом у різних регіонах України, мали свої від мінності. Найдавніші форми збереглися на Звени- городщині та у деяких районах Полісся. Тут до 30-их років нашого століття побутував звичай ’’женити луч ника” (або ще казали ’’женити свічку”, ’’комина”, ’’каганця”), пов’язаний з прадавнім, ще язичницьким обрядом вшанування вогню. У Димерському районі на Київщині, на Семена вперше після літа засвічували вогонь у лучнику. Лучник, зроблений з полотна і обмазаний глиною коминок, вішали над лавою, щоб видно було вечорами прясти. Господар вносив його в хату, обсипав житом, яке діти визбирували на щастя. Особливо врочисто ’’женили свічку” на Звени- городщині. За описом відомого вченого Агатангела Кримського, свято розпочиналося вранці. До хати сходилися сусіди, родичі, куми, уквітчували свічку, засвічували її і ставили на столі. Потім усі сідали за стіл, пригощалися. Страви подавали, як на весілля. Імітували обряд випікання короваю свічці, співали пісень, грали на рублі (приладдя для прасування сорочок) та качалці, а в кого у хаті були музики, то й на скрипці. Гуляли від ранку аж доки не споночіє. Другого дня запалену свічку несли до іншої хати, і гості сходилися продовжувати ’’весілля” свічки. Свят- * кували протягом тижня. А відсвяткувавши, починали вдосвіта або пізно ввечорі працювати при світлі. На Сумщині на Семена ’’засиджували” вечір — гостилися в когось із кравців, шевців, вишивальниць, ткачів допізна, щоб при прядінні чи іншій роботі ”не дрімалося”. На Рівненському Поліссі зачинали після літньої перерви вечорниці. Дівчата вскладчину варили варе ники, запікали і заквітчували півня, варили обрядову кашу, а хлопці наймали музик. Побутували різні варіянти леґенд про те, що Семен у цей день розподіляє горобців по селах. Як не відсвяткувати Семена, то нечистий може наслати горобців на посіви і ті виб’ють геть чисто, або роз скубуть з хати солом’яну стріху. На Лівобережжі на Семена вигоняли ввечорі з хати мух, бліх, щоб не водилися. Робили це поли новим віничком. Вимітаючи, примовляли: ”Киша мухи, до Степухи, а ви, блохи, до Явдохи”. На Сумщині вимітали комашню і ставили біля порога віник, щоб назад не вертали, а ще посипали крейдою від печі до порога, — щоб у хаті було чисто. 17 вересня — свято Неопалимої Купини. Не ро били нічого ні в городі, ні в полі. Вважали, що образ Неопалимої Купини відвертає вогонь від хати, рятує від пожежі. 19 вересня — Михайлове чудо. Вірили, що працю вати у цей день — гріх. Існує багато леґенд і переказів про покарання грішників у день Михайлового чуда. 21 вересня святкують Введення, або другу Пре чисту. У цей день нічого не роблять, щоб не трапи лася у хаті яка ’’причина" — несподівана біда. Святку ють з сусідами, родичами, готують смажену рибу, печуть калачі. Особливо урочисто святкують у тих селах, де випадає на Пречисту храм, який на Черка щині зветься ”мед”, а на Поділлі ’’празник”. Від свята
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
