Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗБЕРЕЖЕННЯ НАШОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ (ДЛЯ ПЛЕНАРНОЇ СЕСІЇ СКУ, ТРАВЕНЬ 1996) Одним з головних завдань жіночих організацій завжди було збереження нашої ідентичности. Жіночі організації одинцем, а потім об’єднані в Світовій Федерації Українських Жіночих Організацій, завжди старалися різними способами зберігати, плекати, затримувати наше ”Я” для майбутніх поколінь. Це було необхідним, бо бачили ми, як все що українське, нищила комуністична система, як обезцінювала вар тості, як міняла історію, обкрадала нас від усіх наших надбань. Ми за всяку ціну хотіли зберегти те, що в Україні просто зникало. Тому ми засновували дитячі садочки, видавали журнали, жіночі і дитячі, писали статті на ті теми, робили панелі, проводили дискусії. З ін іц іа т и в и СФУЖО ще в 1980 р. СКВУ проголосив ’’Декаду української родини”. Цікавим є те, що саме перед закінченням нашої декади — десятиліття, в 1990 р. ООН проголосила 1994 рік інтернаціональним Роком Родини! Організація Об’єднаних Націй також відчула, що родина — найважливіша одиниця суспільства. А у нас родина мала ще більші завдання, бож крім етичних, моральних та християнських чеснот треба було зберігати українство! Не одні річні наради присвятили ми саме обго ворюванню цієї завжди актуальної теми. Відвідуючи наші складові організації, ми завжди заторкували тему свідомої української родини. Я завжди підкрес лювала, що тільки сильна та свідома діяспора зможе допомогти Україні. А підставою нашої сили була, є і завжди буде здорова християнська родина. І врешті Екзекутива СФУЖО вирішила, що варто і треба знати, в якому стані українства знаходяться родини діясгіори, родини членок наших складових організацій. Бо тільки знаючи та аналізуючи наше сьогодення, зможемо міняти напрямні праці чи ро бити наголос на певні ділянки. На весні 1995 р. чотири членки Екзекутиви СФУЖО інтенсивно працювали над запитником, який мав нам дати цікаві інформації. Ми були свідомі того, що коли жінки є членками жіночих організацій, то вони тим самим більш свідомі, ніж ті, що збоку. Тому і сподівалися, що відповіді будуть більш опти містичні, ніж дійсність. Надіялися на відвагу усіх складових організацій, значить 22-ох на 4-ох конти нентах. Це дало б цікаву пересічну характеристику родини діяспори. Запитники ми розіслали в серпні минулого року зі супровідним інформативним листом. Відповіді вже маємо на руках, хоч надіємося дістати додаткові, спізнені. Комісія якраз тепер сідає до обрахування та статистики, на підставі яких зробимо відповідні висновки. Але сам запитник нам накинув несподівані проблеми, які з відповідями про ідентичність творять цікавий образ людини діяспори. Перше зауваження. З Канади ми дістали 201 за питник, з Америки 24, з Австралії 17, з Европи 1, з Південної Америки — жодного. Разом 243. Отже остаточні висліди, якщо ніхто більше не пришле, не дадуть характеристики 4-ох континентів. Також не матимемо пересічної характеристики країни та різних середовищ,,бо, наприклад, в Канаді одна організація прислала 200, інша 1, а ще інша— нічого. Одна з найбільших організацій СФУЖО в Америці прислала тільки три. Значить, висліди будуть відно ситися головно до однієї організації в Канаді. Де шукати вину? І тут друге важливе зауваження: чи маємо в наших організаціях брак комунікації? Чи організації роб ляться байдужі? Чи занадто ’’самостійні”, уважаючи централізовану працю непотрібною? Чи, може, провід організації не є відповідний? А може всього потроху? На жаль, знаємо з дійсности (і це не стосується тільки жіночих організацій), що деякі наші організації очолюють амбіціонери, яким далека праця, їм аби титул. Є й такі, яких випихають на чільну позицію, щоб мати там "свою людину”. І так далі, і так далі... Це не сьогоднішня тема, хоч вона дуже важлива, бо від нашого проводу у великій мірі залежить напрям праці та візія майбутнього. Треба ідейної, громадськи виробленої людини, з посвятою, зі зацікавленням. Треба проводу, який вміє, може вести свою органі зацію в національному, релігійному дусі, з виро- зумінням ситуації в діяспорі, в Україні. Варто тут більше поцікавитися проблемою наших проводів, провідників, бо від них, як згадано, дуже залежить наше майбутнє. Запитник ми вислали українською мовою, бо наші організації в різномовних країнах, і мова комуні кації в СФУЖО є покищо українська. Що нас здиву вало, це складові організації околиць Торонта, які чисельно відповіли, але англійською мовою. Захід Канади нас не здивував би, а Торонто таки дуже! От і третє зауваження: затримаємо мову, а чи заникне вона? Як затримаємо, то яку? Ту, яку діяспора бе регла десятиліттями, за яку Голоскевич, Синявський і багато інших загинули на Сибірі, а чи у нас тепер ’’модну”, найновішу, насильно в Україні зрусифіко вану, в якій кафедра, оркесТР, Хокей і подібні слова безсердечно ріжуть вуха. Чи молодше покоління буде двомовне, а то й багатомовне, а чи на втіху нашому
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
