Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Для переміткових заборів Коломийського Над- пруття характерний складний геометричний орна мент. Центральну смугу забору заповнює візерунок, утворений ромбами, квадратами, ’’кучерями”, розета ми, хрестовидними фігурами тощо. Мотиви бокових частин значно простіші та дрібніші, часто у вигляді ромбиків, перехресть, зиґзаґу та ін. Виразніші льо- кальні варіянти за кольоритом. Так, у Печиніжині орнамент забору чорно-червоний, а в напрямку до підгір’я, у Пилипах, Дебеславцях та інших надпрут- ських осередках кольорова гама збагачується ясно- червоною, жовтою, зеленою та фіолетовою барвами. Існувало кілька способів пов’язування перемітки, в залежності від того, якої форми був твердий очіпок або будь-який валок, покладений під перемітку. Спільним для більшости з них було обмотування полотнища навколо голови кілька разів. Однак пере мітку по-різному викладали на голові, не однаково також випускали її кінці, складали тканину по довжи ні й ширині (рясували середнє поле виробу). Своє рідним був спосіб пов’язування перемітки на Покутті, який був поширений також на Західньому Поділлі та Гуцульщині. Середня частина, що вкриває чоло і тім’я, рясована на дрібні складки, які проходили від чола до потилиці. Потім тканину проводили під підборіддям, двічі навколо голови і зав’язували на шиї так, що видно було тільки два кінці — забори. Пізнішою формою головного убору заміжніх жі нок була домоткана, ’’роблена” (відома також під назвою "платина”, ’’нав’язева”, ’’старовіцька”) хустка, що побутувала в 20— 30-их роках XX ст. на Покутті, головним чином, в Коломийському районі. Вибором сировини (льон, бавовна, вовна, сухозолоть) та дея кими способами ткання хустки нагадували жіночі запаски. Зберігаючи форму злегка видовженого прямокутника (80— 100 х 60— 65 см), побудовою орна менту і способом вив’язування вони близькі до пере- міток. Все поле старовітської хустки щільно запов нене поперечними кольоровими зубцями або клі точкою (’’зубата”, ’’дрібонька”), а вздовж коротших сторін композицію замикають широкі узорні смуги "заборів”. Подібно до переміток забір творять дві самостійні орнаментальні стрічки, ширша з яких бу дується за традиційним тридільним укладом, а вужча, в нижньому краї — "поверхниця”, ’’покрайниця” — є повтором частини основного візерунку. Особливим композиційним засобом у хустках є облегшення кінців виробу винесенням поверхниці на край тканини, оскільки, на відміну від переміток, середне поле тут щільно заповнене смугами. Таким чином, зберігається закон композиційної рівноваги, гармонійного поєд нання фону і орнаменту — виразно звучать забори. Орнаментальну смугу творять розеткові і ромбовидні фігури, обабіч від неї — групи гладкоперетканих і дрібноузорних з мотивами ’’шахівничок”, "драбинок”, "кривульок”, "павучків” тощо. Всі зовнішні краї взорів ажурно завершені рядком ’’павучків”, ’’ріжків” чи ”гра- Перемітка — Копомийщина, поч. XX ст., льон, заполоч; ручний перебір. Scarf. Kolomiyshchyna. Flax, silk. ■ бельків”. Близькими до покутських були хустки, які побу тували на початку XX ст. на Волині.6 На відміну від холодної, кольорово зближеної гами волинських виро бів, покутська тканина характеризується контрасним Хустка "фасолькова" — с. Вербіж, Коломийський р-н, 1930-ті роки, бавовна, вовна; ремізно-човникове ткання. Scarf. Village of Verbizh. Cotton, wool.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
