Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З великим жалем і великою поша ною відпровадили ми на вічний спо чинок дорогу і незабутню членку-сень- йорку 34-го Відділу СУА в Коговзі, Н.-Й., бл. п. Ольгу Коник у самому кінці ії 90-літнього трудолюбивого жит тя, яка померла 6 травня 1996 р. Ольга Коник, як щира патріотка американсь кої землі, на якій уже народилася, зу міла у своєму серці зберегти велику любов до українського народу, його культурних і релігійних надбань. Коли у 1930 році постав у Коговзі, Н.-Й., 34- ий Відділ СУА, Ольга з великою моло дечою завзятістю включилася в його працю і розвиток. Як скарбничка, секре тар, а згодом голова Відділу, допома гала збирати гроші, які Відділ щедро висилав в Україну для родин політич них в’язнів. Членки гідно оцінили пра цю і поради Олі та вислали її і Марію Ракочу на Першу Конвенцію СУА в Нью-Йорк, щоб репрезентувати наш Відділ. А коли після Другої світової війни прибуло в Коговз багато українців і пожвавилася праця 34-го Відділу, ра дости в Олі не було меж. Інтеліґентна з природи та лагідної вдачі, не раз спокійним голосом злагіднювала непо розуміння у Відділі та заохочувала до дальшої активної праці. До останніх днів свого життя Оль га Коник цікавилась подіями в Україні, раділа успіхами та журилася невдачами молодої української держави. Під час похоронних відправ о. де кан Володимир Марущак попрощав по кійну від церковної громади, а відтак на тризні вшанувала її від Відділу А. Ґоґоша та зложила дочці Рузі з чоло віком, внукам і правнукам щирі слова співчуття. Ми, членки 34-го Відділу СУА в Коговзі низько клонимо голови перед незабутньою бл. п. Ольгою Коник, жін кою великих людських чеснот, і віримо, що пам’ять про неї ще довго буде жити в серцях членок нашого Відділу. Щоб вшанувати пам’ять про покійну членки Відділу і парафіяни церкви свв. Петра і Павла зложили 855.00 дол. на Фонд Чорнобиля СУА. Анна Ґоґоша. Закінчення із 7 4 стор. В Україні ж цей процес був перерваний за ра дянських часів. Іронія долі полягала в тому, що біль шовицький режим, який на словах захищав права нації й права жінок, насправді загрожував і україн ському народові, і жінкам, які стали безликим еле ментом суспільного механізму. Відродження жіночих громад та Союзу українок відбулося з проголошенням незалежности України в 1990-их роках. Сьогодні жіночі організації в Україні мають безмежне й важливе поле діяльности. Книга написана. Хто ж та мудра жінка, яка вперше так глибоко і всебічно розкрила тему жіночого руху в Україні? Марта Богачевська-Хомяк народилася в місті Со- каль Львівської области в родині адвоката. Напри кінці 1940-их років переїхала до США. В 1964— 1986 роках — викладач, потім професор історії в універ ситетах Нью-Йорку, Нью-Джерзі, Вашінґтону та в Гарвардському університеті. Нині веде дослідницьку програму в Національному фонді сприяння гумані тарним наукам у Вашінґтоні, читає курси з історії України в університеті ім. Джорджа Вашінґтона, за ступниця голови Союзу Українок Америки. Назву книги авторка обґрунтовує так: ’’Одна з найвишуканіших форм вишивки в Україні — гладь білими нитками по білому полотну, та й ще з вирі зуванням. Треба добре придивитись, щоб розгледіти це мистецтво, побачити білий візерунок довкола ви тятого простору. Такою є і роля жінки в українському громадському житті й історії України — треба уважно придивитись, щоб осягнути цю частіше оспівану, ніж вивчену ’берегиню', щоб зрозуміти: вирізування окреслює простір, а не його відсутність, і брак відо мостей про жінок не означає, що жінок не було. Про них просто не писали”. А вона написала. А її родина роками жила з цією книгою — діти виросли на ній, на маму впав більший тягар хатньої праці, а її чоловік Ростислав, хоч і не намагався, став знавцем історії жінок. І у важкі часи дослідів, коли охоплювала зневіра в успішному за вершенні книги, його урівноваженість та підтримка додавали снаги далі працювати над білою плямою в історії України. Вона зробила своє, тепер черга за нами, чита чами, — прочитати розумом і серцем книгу і заду матись над словами поета Василя Симоненка: Менше ми гіркоти нестимем, Стане ближчою наша мета, Як не будуть у небо димом Підійматись ж ін очі літа. Олена Канєвська, вчителька української мови та літератури Хустської гімназії- інтернату, заслужена вчителька України. Олена Канєвська народилася в місті Стреда над Бодрогом в Словаччині. В 1959 році закінчила фі лологічний факультет Ужгородського університету. Сорок років працює в Хустській школі-інтернаті, яка сьогодні є гімназією. Відмінник народної освіти, учи- тель-методист, заслужена вчителька України, активна громадська діячка: створила і очолювала "Просвіту”, член Руху і Союзу українок. Пише статті й друкується в місцевій пресі та фаховому журналі "Українська мова і література в школі”. ПОСМЕРТНА ЗГАДКА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
