Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТРАДИЦІЙНІ ПЕРЕМІТКИ І ХУСТКИ НА ПОКУТТІ ОЛЬГА ОЛІЙНИК, молодший науковий працівник відділу народного мистецтва Інституту народознавства Національної Академії Наук України. Спосіб пов'язування старовіцькоі хустки. Покуття. Початок XX ст. Scarf. Pokuttya. 20th century. Яскравою самобутністю відзначається народне мистецтво Покуття,1 зокрема, один з найдавніших його видів — ткацтво. Ткані вироби завжди були прикметою майнового стану родини і складали основну частину приданого нареченої. Серед тканин, які готувала дівчина перед заміжжям, обов’язковими були домоткані перемітки (хустки) — рушникоподібні головні убори жінок. Тісно пов’язані з ансамблем одягу, вони відображали соціяльно-вікові категорії, родинний статус жінки. Надзвичайно важлива роля відводилась перемітці та хустці при проведенні обря дових ритуалів, особливо весілля — тут дівчина одя гала її вперше (завивання молодої). Перемітка супро воджувала жінку протягом життя і після смерти, коли її вбирали в останню дорогу (часто в ту першу, шлюбну). Перемітка — архаїчний вид жіночого головного убору, відомий багатьом східньоевропейським наро дам, активно побутували як компонент святкового одягу на Покутті до 20-их років XX ст. Тут перемітки оздоблювали вишуканим тканим орнаментом. У дав ніх перемітках — високохудожніх зразках узорного перевірного ткання — покутські майстри найповніше виявили своє мистецтво і технічну вмілість. Для по лотняних головних уборів готували високоякісне ”по- вісняне” лляне волокно (рідше конопляне), яке зго дом витіснила фабрична бавовняна пряжа — ”бом- бак”. Ткання перемітки вимагало великої вправности й майстерности, що стверджує той факт, що рідко який ткач спеціялізувався на їх виготовленні. Ви довжене полотнище (230—300 х ЗО—60 см) перемітки ткали полотняним переплетенням, а короткі сторони оздоблювали узорними ’’заборами” технікою ручного перебору (’’під дошку”) та ремізно-човникового ткан ня. При всій своєрідності художніх ознак і різно манітності поєднання мотивів, спільним у декора тивному вирішенні забору залишається традиційне тридільне членування орнаменту. В центральній смузі розташовані основні мотиви (розеткові або ромбо видні), відмежовані один від одного "розводами” у вигляді прямого і скісноґо перехрестя або з’єднання трикутників. Мотиви бокових частин значно простіші і дрібніші, часто у вигляді ромбів, перехресть чи зиґзаґу. Вузькі взори у верхній (рідше нижній) части ні, на певній відстані від основного орнаменту на дають композиції забору цільного завершення і ма ють кілька льокальних назв — "поверхниця”, "покрай- ниця”, "відлюдниця”. Численна група збережених зразків покутських переміток, що досить повно представляють даний реґіон, дозволяє виділити за характером орнаменту основні льокальні варіянти: — Наддністров’я і центральна частина — з ши рокими глибоко-червоними заборами; — Снятинського Надпруття — з вузькими полі хромними орнаментами; — Коломийське Надпруття — монохромне вирі шення заборів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
