Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
коса щодень марніє, ще й до того хутко сивіє”. На Покрову несли до церкви калачі, поминали померлих, брали до хати старців обідати. У багатьох селах цього дня святкували ’’храм” (мед, празник). Згідно з багатовіковими народними спостере женнями, погода на Покрову ’’сповіщала”, якою буде зима. 15 жовтня відзначали святого Купріяна. Вранці і ввечорі молилися святому, щоб захистив від чаклунів і їхніх чар. 20 жовтня — Сергія Капусника. За народним віруванням, якщо цього дня сікти капусту, то буде смачною і довго зберігатиметься. 27 жовтня святкували Параскеви-П’ятниці. Святу Параску також вважали покровителькою дівчат, отож молилися про щасливе заміжжя. На Параскеви гріх було прясти. Казали, що свята карала за це судомами рук і ніг. Проти свята скидали з колеса прядки нитку, щоб, було, відьма не взялася вночі прясти замість прялі. На Полтавщині пасічники окроплювали свяченою водою бджіл, обкурювали ладаном погріб і укладали на зимівлю вулики. Від Параски частіщали заморозки. "Параска — зубами ляска”, — говорили в народі. 28 жовтня — святого Юхима. Відзначали його переважно пасічники, котрі в цей день готували до зимівлі бджіл. 31 жовтня — день святого Луки, заступника жі ноцтва і материнства. В окремих районах Київщини на Луки ходили з гостинцями до баби-повитухи. Листопад — завершальний місяць осени, час останніх приготувань до зими, господарських турбот та обрядових і сімейних свят, реґляментованих на родним календарем. 4 листопада відзначають свято Казанської Божої Матері. Цей день вважається сприятливим для сва тання та одруження. В народі так і кажуть: ’’Хто на Казанської женихається, той ніколи не розкається”. Цим святом на селі завершувався період осінніх ве сіль і наставав перепочинок до періоду м’ясниць, під час яких справляли весілля. Народні традиції мудро регулювали життя селянина: на порозі зими треба було зберегти сили і продукти харчування. 8 листопада — Дмитра. Дівчата встають до схід сонця, ревно хрестяться та шепочуть молитву: ’’Свя тий Дмитро! Дай мені чоловіка хитро! Сякий-такий а£>и був, аби хліба роздобув!” На Дмитра не сідають прясти. Важливішою є Дмитрова субота (найближча після Дмитра). Це одне з головних свят осіннього поминального циклу по мерлих. На Дмитрову суботу печуть паляниці, варять холодець, вареники, смажать капусту. Зранку прав лять у церкві Панахиду по померлих родичах. Після Літургії запрошують до хати родичів, старців, оди ноких людей на поминальний обід. На столі неод мінно — мед і варені яйця. Звичаї Дмитрової суботи найповніше збереглися на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, на Поліссі. 10 листопада — Друга П’ятниця — також поми нальне свято осіннього циклу. Готують пісні страви. Не працюють, найсуворіша заборона стосується пря діння і мотання ниток: за повір’ям, необачні ткалі в разі порушення заборони ризикують позбутися всьо го одягу в хаті. 14 листопада — свято Кузьми й Дам’яна. Чоловіки і жінки гуртуються на кутку і зустрівши на вулиці когось на ім’я Кузьма чи Дам’ян, справляють йому вскладчину ’’йменини” . Гуляють допізна, інколи й наступного дня. Грають на затулі від печі, дерев’я ному рублі, відрах, решеті, танцюють і співають. Побутує чимало леґенд про безкорисливість, муж ність святих Кузьми й Дам’яна. Одна з них розповідає про те, як вони подужали страшного змія. В іншій — святих змальовано дужими і вмілими ковалями. Кузь му і Дам’яна в народі прозивають "безсеребрени- ками”, оскільки святі за свою роботу ніколи не брали грошей. Старші люди, які вміють ’’шептати”, замовляють на свято пристріт-наврочування. Кузьмо-Дам’янова субота є другою поминальною суботою в осінньому шануванні культу померлих. 21 листопада — Михайла. Випадає до свята пер ший сніг і в народі кажуть: ’’Уже Михайло приїхав на білому коні”. Субота після свята є також поминаль ною. 27 листопада відзначають Пущення (в централь них районах України його називають Пилипівчані запусти, а на Слобожанщині — Заговини). На Лівобережжі України був поширений звичай чіпляти колодку тим, хто не одружився восени і справляли складчину. Молоді пари ходили на Заговини до тещі й тестя, свати — до сватів, куми — до кумів. Гуляючи на Запустах, закохані тим самим засвід чували свою вірність одне одному. Відсвяткувавши, дівчина бралася вишивати своєму парубкові хустин ку, яку дарувала йому на другий чи третій день Різдва, що певною мірою означало згоду на одру ження. Одразу після Пущення починався Пилипівчаний піст (або Пилипівка), який тривав від 28 листопада до Різдва. У Пилипівку не справляли весіль; сходи лися на вечорниці прясти, шити, вишивати. Побутових пісень не співали, а тільки колядували. Це була своє рідна школа передачі традицій колядування від стар шого покоління молодшому. За Пилипівку хлопці й дівчата вчилися колядувати, і хто найбільше знав колядок, того у ватазі обирали старшим на різдвяні свята. З настанням Пилипівки закінчувався осінній цикл свят народного календаря і приходила зима.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
