Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
починали посилати старостів до дівчат, які на Пре чисту до схід сонця молилися: ’’Пресвятая Пречиста! Дай мені чоловіка плечистого, з добрими волами, з гарними возами та з чорними бровами”. У багатьох реґіонах України побутувало повір’я, що на другу Пречисту вужі та гадюки "гріються- сушаться” проти сонця біля води, на лісових галя винах, — злазяться усі докупи, і серед них є цар у золотій короні. Хто побачить, як вони сушаться, тому треба кинути поміж них червоного пояса і вклони тися, тоді зміїний цар скине корону на пояс. Ту корону треба взяти і носити завжди у пазусі, тоді будеш щасливий і все йтиме на руку, — в усіх справах пощастить, а найдужче — у сімейному житті та багатстві. 27 вересня — велике свято Воздвиження, або, як ще називають, Чесного Хреста. Постили, готували здебільшого юшку з бараболі, пироги з яблуками. Вважалося, щодо Воздвиження усі птахи відлітають у вирій, крім диких гусей, які летять останніми. Вірили також, що на це свято, вранці, як задзво нять дзвони, земля зрушується і розступається у певних місцях, у ці провалля входять вужі, гадюки, ящірки, а тоді земля знову сходиться і замикається аж до Благовіщення. На Гуцульщині свято Чесного Хреста особливо святкували мисливці. У цей день заборонялося полю вати, бо той, хто не дотримується заборони — ’’сім років нічого не вполює”. На Воздвиження існували прикмети щодо погоди. Якщо цього дня опадав березовий лист, це віщувало довгу й теплу осінь, а коли осика скидала ще зелений лист, чекали швидкого похолодання. 9 жовтня в народі святкують Івана Богослова. До цього свята селяни поспішали засіяти озимі. Побу тувало прислів’я: ’’Хто не засіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова”. На Івана Осіннього (так ще називали свято) молодь влаштовувала великі вечорниці: хлопці най мали музик, дівчата вскладчину готували святкову вечерю. За кілька днів по тому — 14 жовтня — відзначали найбільше осіннє свято — Покрови. За народними уявленнями, свята Покрова опікувалася шлюбом, ро диною, а також мала вплив на тепло, вітер, сніг, урожай, здоров’я. Це свято знаменувало поворот від осени до зими. ’’Покрова вкриє землю, хоч листом, а хоч снігом”, — мовиться у народному прислів’ї. Сніг надійно захищав озимину від вимерзання, отож і благали богиню: ’’Покрово-Покрівонько, постели ска терку біленьку, не дай довго вороні крякати і ногами по болоті ляпати". За повір’ям, після Покрови земля мала відпочивати. Копати, сіяти — вважали за ве ликий гріх. Народна мудрість застерігала: ”Не сій після Покрови, бо на полі буде голо”, ’’Хто сіє по Покрові, той не матиме й корові”. Відтак селяни поспішали закінчити до свята усі польові і городні роботи. На того, хто не встигав впоратися, дивилися з осудом — як на грішника, що накликає недорід на всі поля. Ще донедавна побутувало чимало прикмет і віру вань, пов’язаних із збереженням тепла. В день Покро ви господині вставали вдосвіта, щоб до схід сонця розтопити піч і закрити отвір у димоході, щоб всю зиму тепло трималося в хаті. У святої Покрови прохали міцного здоров’я, щоб без хвороб пережити зиму. У Богодухівському районі на Харківщині до початку нинішнього століття збері гався старовинний звичай: під простиралом богині просити милости на час зими. Рано-вранці старша у родині жінка знімала з ікони святкового рушника і чіпляла його над вхідними дверима. Щойно починали дзвонити в церкві, родина виходила з хати і ставала перед рушником. Жінка, яка притримувала рушник, промовляла речитативом: Пресвята Покрівонько, Перед твоїм кривалом Голови схиляєм. Прохаємо, Покрівонько, Од лиха укрити, Здоров’ячко наше Знов нам обновити. Коли хто оселявся у новій хаті, вхідчини прагнули влаштувати на Покрову. Те вважалося доброю озна кою: Матір Божа покривала все, що було лихого, і несла у нову оселю добро і щастя. А ще на свято кропили хату свяченою водою, — щоб вигнати не чистого. На Покрову не працювали. Зазделегідь готували страви, а також корм для худоби. На святковий стіл подавали капусняк, смажену рибу, калачі, пироги. Існувало вірування, що Покрова — заступниця молоді, а, отже, сприяє щасливому одруженню. Побу тувала приказка: ’’Свята Покрова в церкві стояла та хороших людей парувала”. Час від Покрови до осін ніх постів зазвичай був порою весіль. Дівчата моли лися Покрові, щоб посприяла у заміжжі. Існували різні варіянти молитов. На Звенигородщині, скажімо, примовляли так: ’’Святая Покровонько, покрий мені головоньку, хоч хусткою, хоч ганчіркою, аби не бути дівкою”. На Сумщині — ’’Свята Покровонько, покрий землю листочком, мою головоньку платочком”. Дівчата, які довго не виходили заміж, звалися ’’перестарками". їх неохоче приймали до молодіжного гурту. Молодші сестри дорікали, бо, за звичаєм, доки старша дочка незаміжна, не засилали старостів до молодших. Відтак молитви старших дівчат були емо ційніші: "Свята Покровонько, покрий мені хустиною головоньку, мою головоньку безпричинну, та дай же мені, Боже, дружину, сякого-такого мужчину, аби роздобув хлібця та дровець і лучину, а то моя руса Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
