Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
дівчат, для навчання ремесла, за яких гаптарка отри мувала певну винагороду. Та ж сама черниця Макарія скаржиться в листі про невиплату їй грошей за нав чання. Те, що окремі гаптарки мали приватні май стерні підтверджує і той факт, що навіть за ремонт і латання старих риз монастир примушений був спла чувати гроші черницям, адже вони жили на власному утримуванні. Шиття стає для майстерень і їх госпо дарок засобом існування. Черниця Макарія була знана майстриня і досить заможна. Її келія мала пишне вбрання, сама Макарія пояснює це тим, що частину грошей вона одержує від гаптування, а також має кошти від спадщини батьків. Її майстерня була широковідома і користу валася широкою популярністю. Енергійна, таланови та майстриня, до того ж маючи широку клієнтуру, Макарія знала собі ціну, не звикла до підневільного життя і могла постояти за свою незалежність, тому між нею й ігуменею Оленою виник конфлікт. Вона не могла погодитись на безправне становище і вико нувати ролю покірливої виконавиці робіт. ”Я де шитиму, а тебе слава будеть” — звинувачує вона ігуменю і просить перевести до Києво-Богословсько- го монастиря. По закінченні розслідування справи між черницею Макарією та ігуменею Оленою за наказом митрополита Р. Заборовського обидві зму шені були покинути Флоровський монастир. Ігумення перейшла до Новомлинського, а Макарія — до Києво-Богословського у 1746 p., але остаточно зліквідувала свої справи з Флоровським монастирем у 1759 p., коли їй повернули гроші за келію. Перехід такої досвідченої майстрині, роботи якої користува лися попитом, до Богословського монастиря наво дить на думку про існування в ньому мистецтва гаптарства й існування в ньому приватних майсте рень на зразок Флоровського. Конфлікт між черницею й ігуменею розпочався з того, що вона не бажала терпляче зносити експлуата цію і нести постійні матеріяльні втрати. Існували випадки, коли відповідальне замовлен ня у монастирі виконувалося двома гаптарками, як свідчить напис на плащаниці 1822 p.: ’’плащаниця сія работана в келій игумени Смарагде Евгенівне Норо- вой й казначеи монахини Смарагде Набоковой”, або ж відомо, що на виготовлення катапетасми ігуменя Олена організувала у Новомлинському монастирі до 10 гаптарок, які працювали 7 місяців. Мистецтво гаптування користувалося великою пошаною, шиті роботи розглядались як дорогоцінні вклади до монастирів, церков. Одним із значних центрів українського гаптарства й іконопису був Києво-Йорданський монастир. Він був заснований у 1615—1616 pp. біля Михайлівського монастиря, проіснував до кінця XVIII ст., коли його перевели до Золотоношського жіночого монастиря. В архіві збереглися "послужні списки” від 1771 до 1780 року, які дають можливість з’ясувати, що являв собою цей монастир як центр шитва. Черниці у біль шій своїй масі походили з козачого стану з полків Стародубського, Прилуцького, Гадяцького, Сумсько го, Переяславського,,Київського, Лубенського, неве ликий відсоток були з міщан і родин духовного зван ня, переважна більшість були ’’грамоте научени", за послужним списоком 1775 р. кожна і послушниця і черниця ’’художество умеет, вовну прясть, шить” або "художеству шитья обучена”. З 105 черниць обителі 68, як зазначалось, ’’рукоделий изучена, с которого питается”, або ж ”с которого живет”, ’’питается с рукоделиев”. Це говорить про те, що в Києво-Йордан- ському монастирі, на зразок Флоровського, існували окремі майстерні, в яких черниці займалися шитвом і утримували себе. Крім звичайних ремесел, до яких відносилися ткацтво, шитво, особливо були виділені гаптарки Афанасія Данилова Даниковна, дочка ко зача, полку Київського, 45 p., у монастирі в 1747 p., постриг прийняла з 1758 p., з с. Красновки. ’’Худо жеству изучена гаптарскому с которого и питается, грамотна”. Анфіса Чаянова з Києво-Подолу, ’’худо жеству гаптарскому изучена”, черниця Євпраксія Афанасьєва Петренкова з полку Прилуцького, та Єропита Аристархова Кнопева, яка особливо відзна чалась "в послушании церковних риз шить вновь и поправлять”. Києво-Йорданський монастир не тільки був цент ром гаптарства і шитва, а й іконопису. Це особливо важливо, враховуючи те, що з 20-их років XVIII ст. всі шиті літургійні роботи мають складні іконографіч ні композиції і мальовані обличчя персонажів, що передбачає тісний постійний контакт живописця і гаптувальниці, і Так, відомість монастиря за 1771 р. називає 13 черниць, які "к церковному иконописчест- ву годна”, або ж ”к церковному иконописческому послушанию годится”. Така значна кількість черниць, що займаються іконописом, свідчить про те, що тут існували окремі майстерні, в яких виготовляли не лише ікони, а й виконували ’’прорисі” та малювали ’’ліки” для гаптувальниць. Ці архівні матеріяли дають можливість визначити Києво-Йорданський монастир як центр, в якому були черниці, що займалися шитвом різноманітними шовками, заполоччю виконуючи оче видно декоративне, оздоблення різноманітних речей, що підкреслювалося як ’’художеству шить” абизу- чена”. Були дві гаптарки, які ’’художеству изучени гафтарского”, дві черниці займались виготовленням, реставрацією риз, а були також 14 інокинь, які займалися іконописом. Ігуменя монастиря Олексан дра Колосовська дуже детально характеризує кожну, повідомляючи її походження, с о ц іа л ь н и й стан, з чого дізнаємось, що більшість з них були письменні і походили з козачого стану. 4 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top