Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У ПРОСТОРИ... д о с о н ц я Це було трохи давненько, як ж ив собі в У країні, недалеко ріки Д ністра, малий хлопець. Русявий, з ясними синім и очима. А звали його Д м итрусем , ще й тоненьким . Бо був він худий, хоч жвавий. О то ж , бувало, як п рийд е зі ш коли, то зараз таки пиш е вправи, читає, бо такий у ж е пильний вдався. А ле він залю б ки бавився. Н айлю біш а його забава були вужі. Хоч і малий був, а вмів таких вужів робити, як ніхто з його товариш ів. Бувало, напиш е вправи, та й у ж е береться за вужа. Папір білий, тонкий, рівненько зло ж ений на столі... Д о щ и н ки глад енько нож иком витесані стоять собі за ш аф ко ю з кн иж кам и. Щ е тільки потрібно клею . М ам а дали м уку в горщ ику. Тро ш ки води, щоб розколотити, от, у ж е й найкращ ий клей для вужа. Н адворі со нечко ясне, дерева у золоті осени, а на тоці, як на столі вигідно майструвати. Вже вибігли товариші: Роман, Петро, Ростик і стали пом агати. В уж великий, то й хвоста треба довгого. П етрусь хоче кольорового, але Д м итро таки настою є на білому, бо вуж білий, то хвіст годиться білий. Через год ин ку, дві все готове. Тільки чи полетить? Усі хвилю ю ться. Н айкр ащ е пробувати на толоці. Там рівно, а місця багато, аж до піль, вкритих стерням и. У Д м итра серденько б’ється: полетить, чи ні? Л е г кий вітрець повіває, вуж піднім ається щ ораз вище й вище. — П ускай шнур, та хутко! — кричать хлопці, їх тут не три, а ціла громада. Кілька хлопців та ко ж пускаю ть свої вужі. Т а де там їм догнати Д митрового! Й о го вуж уж е високо, ніби пташка маленький. Дмитрусь щасли вий. Щ е якби та к сісти собі на вуж а і полетіти в простори до сонця... П олетів би, оглянув всю У країну, весь світ, а м ож е й на зорі залетів би... Т а тут вуж розхитався сильніш е, а шнур великим вужем упав хлопцеві до ніг. — Д м итрів вуж зірвався зі ш нура. Гей, д о ганяймо! — кричать хлопці. Всі біж ать щ осили, ген аж на поле. А вітер підносить його щ ораз вище. С рібні ниточки ба биного літа чіпляю ться довгого хвоста, сідаю ть на дощ ечках. Вуж круто повернув хвостом і сів на стерні. С онце підм оргувало до хлопців, мовляв, пора, пора до хати, а то батьки сваритимуть. А завтра знову пустять у простори своїх вужів. — О т було б гарно полетіти на тако м у за лізном у вуж і-літаку! — думав вголос Дм итро. — А мої тато казали, що таких літаків багато, — запевняв Петро. — Я к колись виросту, то таки полечу таким правдивим літаком! — мріяв Д м итро. Вночі снились йому залізні вужі. Л ітав він понад великим городом , понад зеленим и по лями, аж ген на високі скелі. ★ ★ ★ М инуло багато років і сповнились баж ання Д м итра. Коли була П ерш а світова війна, Д м итро став українським вояком. Він хотів добути У кр а їні волю. Всі в У країн і знали славного полков ника У кр аїн сь ки х С ічових С трільців Д м и тра В ітовського. Він здобув собі велику славу геройством у війні за Україну. Вітовський загинув у пож еж і літака. ’’НАШЕ ЖИТТЯ’’, ЛИСТОПАД 1996 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
