Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДМИТРО ПАВЛИЧКО СОЛОВЕЙКО Ніхто так гарно не співає, Як моя мати. Вона самого соловейка Навча співати. Як мати пісню починає, Він з неба лине І в нас біля вікна сідає На кущ калини. Про Комара співає мати, Про Муху-втіху, А соловейко на калині Дрижить од сміху. Про Морозенка-запорожця Співає мати, Про те, як хлопці за Вкраїну Ішли вмирати... Як віддавали за свободу Життя юначе, А соловейко на калині Сидить і плаче. Малюнок Тетяни Гаецькоі. Drawing by Tetiana Hayetska. РОМАН ЗАВАДОВИМ П Е Р Е Г О Н И З Г О Д И Н Н И К О М Кожного вечора Лесь Побігдесь побіжить десь і не покладе до шкільної торби того всього, що йому потрібне на завтра. Книжки тут, зошити там, лінійка бо-зна-де, а циркуль зовсім зникне, мов і він побіг десь. Уранці треба бігати, все це вишукувати і в торбу запихати. Та ще й з ліжка вставати так тяжко-тяжко!.. Марушка-Чепурушка вже геть причепуриться, а Лесь все ще під ковдрою сопе. Коли Марушка його будить, то він щось там умгукне, а вже велику ласку їй зробить, як у відповідь позіхне... Але й Лесь знає, що з годинником жартувати не можна, тож в ’’останню хвилину” героїчно вилазить з-під м’якої ковдри, мов рак з печери, і починається збирання до школи. Все треба самому зробити, бо мама й тато вже пішли на роботу... Грюкають двері, плюскотить вода з неза- крученого крану, тарабанять тарілки і падають на підлогу ложки. Молоко так перегрілося на кухні, що спересердя вибігло з горщика і за гасило газ. Та стінного годинника це зовсім не обхо дить: він без жадного милосердя показує, що за п’ять хвилин неминуче треба виходити. П ’ять хвилин! А Лесь має ще постягати книжки і шкільне приладдя, почистити зуби й черевики, зав’язати краватку, зачесатися... Лесь уже не ходить і не підбігає, а галопує, мов коник на перегонах. Отак^ диво: годинник ледве-ледве рухається, а годі його наздогнати! Нарешті Лесь і Марушка виходять з меш кання. Лесь ступив не більше як п’ять кроків по сходах і раптом — стій! Забув ключ від шкільної шафки. Вертається Лесь до хати, добуває ключа з шухляди і, стрибаючи, мов кенґуру по австра лійській пустелі, здоганяє сестру. Вже збіг на нижчий поверх, як нараз — стій! Забув зошита від математики. Женеться Лесь сходами нагору, хватає зо шита із стола, запихає його в кишеню (нема ж часу!) і летить сестричці навздогін. Збіг на саму долину і знову — стій! Нема довідки на автобус. Щ е раз вибиває Лесь черевиками алеґретто (він учиться музики) по сходах нагору. Марушка не може довше чекати! Вона не може спізнитися до школи! Зникла за рогом. А Лесь Побігдесь, задиханий, зіпрілий і збенте жений, біжить до зупинки автобусів. Автобус уже поїхав — він також мусить бути точний! Лесь їде наступним автобусом і — спізняється до школи... Марушка рада б помогти братікові в його турботах. Останнім часом вона взялася на спо соби: звечора, перед тим, як лягати спати, вона пришпилює на всіх поличках, шафках і на стіні над столом великі білі картки з чіткими напи сами: ’’Задачі”, ’’Ключі”, "Довідка на автобус”, навіть ’’Шапка”, ’’Скрипка” і ’’Друге снідання”. Вранці Лесь усе це читає і збирає. Часом це йому помагає... НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1996 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
