Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
’’визволили” Сороку, який поїхав до Львова, де вже була Катруся. Повінчалися в церкві св. Юра. їхнє щастя було коротким, бо вже в 1941 році арештували Катрусю і в ’’Бриґідках” вона народила сина. Завдяки інтервенції проф. Кирила Студинського, тодішнього депутата Верховної Ради, батькам Катрусі дозволили забрати дитину. Під час німецької окупації Катруся закінчила сту дії і мала сина біля себе. Не кидає праці в ОУН і УПА, очолює Український Червоний Хрест і стає зв’язковою ген. Тараса Чупринки. Вона відзначалася непересічною відвагою у небезпечних ситуаціях. Люди, з якими працювала, описують її як веселу, уважну до думок інших і велику оптимістку. її вдача допомогла їй пережити роки ув’язнення. В 1947 р. біля Ходорова, оточена енкаведистами, в критичній ситуації приймає отруту. Її відрятували і на допитах пережила жахливі тортури. Засудили її на 25 років ув’язнення. Перебула 20 років у Владимирській тюрмі. Надія Світлична розказувала, що впродовж кіль кох років Катрусю можна було бачити у вікні пральні, де працювала, і в’язні різних національностей мовчки вітали її, а сторожі ніби того не бачили. В’язні мали до неї особливу повагу за її гідну поставу. На питання, що дає їй силу заховати надлюдську гідність у не людських умовах, відповідала: ”3а мною стоїть Укра їна”. Після 20-ти років перевезли її в Мордовію, звідки писала мамі: ’’Бачу зелене листя і чую голос пташок”. В Мордовії десь був її чоловік, який помер в 1971 p., але Катрусі не дозволили провести його на вічний спочинок. Коли Катрусю звільнили, не дозволили їй по вернутися до Львова. Жила вона разом з Дарією Гусяк у Волочиську, де обробляли город, читали, вишивали і часом Катруся нишком їздила до Львова до батьків і сина Богдана. 29 серпня 1986 р. Катруся заснула навіки. Спрова дили також тіло М. Сороки і тепер спочивають разом на Личаківському цвинтарі, на могилі яких поставили пам’ятник і прикрасили квітами. Закінчуючи свій виступ У. Старосольська запи тала, чи то все, що ми повинні зробити? Чи тільки згадувати? Ми в боргу перед нашими героїнями. Во рог нищив наш народ, старався виробити почуття меншевартости, але наш народ міцний і він живе! Рани треба гоїти, а те, що було посіяне в не нависті — лікувати любов’ю і терпеливістю. Того вимагає від нас Батьківщина. Скажімо собі, що жити мемо і діятимемо із свідомістю, що "за нами стоїть Україна”. Так про Катрусю Зарицьку могла говорити тільки Уляна Старосольська, яка її знала, з нею товаришу вала і сама пережила страхіття більшовицького те рору. В мистецькій програмі виступила відома нашій публіці Лариса Маґун-Гурин, співачка-сопрано, яка виконала пісні ’’Княжна” Т. Шевченка, муз. Степового, і ”Не співайте мені тої пісні” Лесі Українки, муз. Д. Січинського. Молода Оксана Ціш, яка кілька років тому при була з України деклямувала поезії Василя Симоненка і Василя Стуса. На закінчення Лариса Гурин відспі вала пісні: ’’Айстри” О. Олеся, муз. М. Лисенка, ’’Любіть Україну” В. Сосюри, муз. М. Фоменка й ’’Жита” О. Олеся, муз. Гнатишина. Володимир Ткаченко, композитор, випускник Київської консерваторії, своїм ніжним супроводом на фортепіяні додавав відповідного настрою. Відспіванням гимну ”Ще не вмерла Україна” за вершилося вшанування українських жінок-героїнь. Христя Навроцька. З ’Ї З Д Д І Т Р О Й Т С Ь К О Ї О К Р У Ж Н О Ї У П Р А В И С У А Окружна Управа СУА в Дітройті відбула свій річний окружний з’їзд 2 березня 1996 року. Наша Округа тепер має 12 відділів, які прислали делеґаток на з’їзд. Голова Окружної Управи Ліда Колодчин відкрила з’їзд і привітала присутніх. Спільною молит вою і гимном СУА започатковано ділові наради. Го ловою президії вибрано Марту Квітковську, а секре таркою — Олену Панчак. Як і в минулому році, за мість відчитувати цілий протокол з попередного з’їзду, окрема комісія під головуванням Дарії Конюх переглянула його і ствердила, що протокол був дуже точний. З’їзд прийняв це оплесками. Слідували звіти референток і екзекутиви. Відтак голови відділів звітували про свою працю. Наталія Гевко, голова контрольної комісії, подала внесок на уділення абсолюторії уступаючій Управі, що деле гатки прийняли оплесками. Номінаційна комісія подала список кандидаток до нової Управи, який прийнято одноголосно. До нової Управи ввійшли — Екзекутива: Квітка Іваницька — голова, Марта Йованович — перша заступниця голови, Оля Лісківська-Морґен — друга заступниця голови, Марта Квітковська — третя заступниця го лови, Ольга Ласка — протоколярна секретарка, Марія Лісовська — кореспонденційна секретарка (україно мовна), Ірина Прийма — кореспонденційна секретар ка (англомовна), Марта Шехович — скарбничка, Надія Денисенко — фінансова секретарка. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1996 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
