Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Це, безумовно, найдавніші антропоморфні скульп тури на території України. Але ж на диво схожі вони на стели, відкриті археологами в південних департа ментах Франції (Гар, Авейрон, Тарі). Багато спіль ного ці твори мистецтва доби бронзи (III тисячоліття до Христа) мають з тими, що їх розшукали на Кавказі. Може, з Кавказу занесла сюди хвиля переселень творців стел? Або ж з Франції? А може, саме в наших степах, що є більш вірогідно, зародилася ідея звеличення людини, втілення її образу в камені. Нам, людям XX століття, можуть здатися дещо схематичними скульптурні твори тих далеких доісто ричних мистців, які відтворили в камені узагальнені образи своїх одноплемінників. Багатий духовний світ племен, що жили шість тисячоліть тому в наших степах, розкривають перед нами ці твори мистецтва, які стали першими пам’ятниками людині. І кого б не зображали вони — богів, вождів, жреців, все одно це були перші фігури людей, які гордо височіли на могилах над ще незайманим сте пом. Ще довго зберігається цей звичай ставити на могилах скульптури. В українських степах на курга- нах-могилах і досі стоять скитські статуї. Ти, скитська баба, кам’яна незграба, Стоїш в степах... курай і бугила... Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?! За сто віків дитя не привела! (Ліна Костенко). Магнетичне сяйво золота, відкрите в могилах, не затьмарило мистецтва кам’яного різьбарства. Скит ські майстри по каменю досягли у виготовленні мону ментальної скульптури високого рівня. Найбільш поширеним сюжетом було зображення воєначальників та різних можновладців скитського суспільства. В скульптурі майже не відчувається вплив грецького мистецтва, що, певно, пояснюється особливим значенням цих пам’яток в ідеології скитів. Скитська скульптура була поширена в степах Східньої Европи від Прикубання до Нижнього Поду- нав’я з VI по III ст. до Христа. Серед кращих зразків цих творів за своїми худож німи ознаками і завершенністю стилю виділяється статуя, знайдена автором при розкопках кургану поблизу села Нововасилівка Снігурівського району на Миколаївщині (мал. 3). Колись статуя вінчала вер шину кургану і була поставлена на кам’яний фунда мент. Із плити місцевого вапняку довжиною трохи більше двох метрів в натуральний зріст зроблена фігура скитського воєначальника. Фігура вражає чіткістю і виразністю деталей. Об’ємно виділена ве лика голова, яка плавно переходить в плечі і руки, притиснуті до грудей. Пальці рук чітко окреслені. Короткі ноги розставлені. Оголений фал. Майстер зумів підкреслити немолоде мужнє обличчя воїна, передати риси обличчя: в задумі округлі очі, ледве Скитська кам'яна баба. Stone woman ("baba”). відкритий рот, густа борода і вуса, що звисають. На голові у воїна шолом. Він одягнутий в панцир із опліччям, на ногах короткі чоботи із застібками, а на шиї масивна гривна. В правій руці воїн тримає ритон. На талії зображено бойовий пояс, а до нього навскіс підвішений акінак. На лівому стегні зображена ритуальна чаша і сагайдак, а на правому — сокира і піхви для меча. Відчутне прагнення майстра до реальної передачі форм людського тіла в поєднанні зі своєрідною сти лізацією. Портретність, певно, не має значення, пе ремагає стремління створити образ могутнього воєна чальника з ритоном і гривною — символом влади. Ця статуя за набором предметів озброєння і одягу не має собі рівних серед подібних пам’яток. Вона є найбільш досконалою монументальною скульптурою древньої Скитії. Скитська скульптура становить окремий худож ній стиль у стародавньому образотворчому мистецтві. Після скитів (майже на 1000 років) звичай ви готовлення статуї на честь померлого воїна зник у кочовиків. Відновився він тільки на початку XII сто ліття у тюрськомовного кочового народу — половців, які вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх поперед ників — торків. Перший напад половців на Київську Русь датується 1055 роком: ”И бьість с того времени великий плач в земле Русской” — розповідає літопис про це лихоліття. Київська Русь, ведучи тривалу боротьбу з по ловцями, по суті захищала тогочасну Західню Европу від навали кочовиків. Як народ половці не збереглись, але лишили в наших степах, так само як і їх попередники, — по ховання. На могилах вони ставили досить ретельно оброблені кам’яні статуї. Кам’яні баби, безумовно, ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1996 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
