Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Деревина качечка, оздоб лена фарбами, м. Яворів Львівської обл., перша по ловина XX ст. Wooden duck. Yavoriv. Early 20th century. ЛЮ ДМ ИЛА ГЕРУС, молодший науковий працівник відділу народного мистецтва Інституту народознавства Національної Академії Наук України. З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ Українська народна іграшка належить до уні кального явища народної культури, тісно пов’язаного з різними проявами життя та багатогранного за своїм змістом. Дитяча забава, засіб виховання, предмет магії, святковий подарунок, окраса житла — всі ці функціональні відміни, тісно переплітаючись, зумо вили художню своєрідність та ролю її у процесах культурної спадкоємности поколінь. Понад 100 років тому іграшка як феномен на родної творчости привернула увагу дослідників і ша нувальників традиційно-побутової культури. Тоді ж відомі етнографи М. Біляшівський, О. Прусевич, В. Шухевич, Д. Яворницький, М. Сумцов зібрали колекції народної іграшки. Відтоді ЇЇ почали вивчати історики, археологи, педагоги, художники, мистецтво знавці. Про неї написані окремі розділи у моногра фіях, публікації у нарисах про народне мистецтво і художні промисли, наукові та популярні статті. Значним внеском у її вивчення є праці Я. Музики, І. Ґурґули, С. Чехович, А. Будзана, Б. Стебельського, Л. Бурачинської, О. Фіголя, Р. Чугай, М. Станкевича. Завдяки їм ми маємо уявлення про історико-куль- турну ролю іграшки, особливості побутування ЇЇ у народному середовищі, художню природу, а також можливість продовжувати її вивчення. Бо приходить час і виникає потреба знову згадати відоме, при єднатися до народної культури, осмислити значення іграшки в минулому, щоб краще зрозуміти сучасні проблеми та тенденції її розвитку. Іграшка в Україні пройшла тривалий період розвитку. Різнорідність її видів та типів, багатство вживаних для виготовлення матеріялів, технік обробки, конструкційно-формаль них, орнаментальних та кольористичних вирішень свідчать про глибокі корені та різні джерела, з яких вони беруть початки. Наявність, зокрема, у народній іграшці цілого ряду ознак, пов’язаних з сакральною практикою, очевидно, дає підстави вважати, що у часі свого виникнення ці скульптурки не були просто дитячими забавками, а володіли магічною силою й виконували певну ролю в обряді. Так, виготовлення великої кількости глиняних, дерев’яних іграшок, фі гурного печива, яке в минулому в Україні приберігали до весняних ярмарків, гулянок, очевидно, відображує їхній зв’язок з давніми язичницькими культами землі, пробуждення природи, вшанування духів предків. Близьким є застосування народних іграшок у сусідніх народів. У росіян існував звичай виготовляти дере в’яних і глиняних корівок та інших фігурок до Ю ріє- вого дня. Продажем та купівлею іграшок супрово джувалася вятська "Свистопляска”. У Польщі за бавки, куплені на передвеликодніх ярмарках, вико ристовували у відправах весняного ’’свята померлих”. Виготовлення дитячих іграшок пов’язувалось та кож з їхньою функцією. Ще на поч. XX ст. в Україні у період страсних днів від Великого Четверга до Вели кої Суботи дітям давали деркачі — дерев’яні іграшки у вигляді зубчатого циліндричного валика з ручкою, на осі якого закріплювалась рамка, а в її середині пластинка — "язичок”. При обертанні рамки навколо осі "язичок” рухався по зубцях валика і створював звук. За народними віруваннями, звук, шум, гуркіт мав магічну силу, здатну знешкодити, відвернути зло. У Великодню ніч, як пише польський дослідник Т. Северин, спираючись на народні перекази, діти одержували від своїх бабусь глиняні кульки-тарах- кальця, виготовлені у Старій Солі (Львівщина) і та рахкали ними у стайні біля вуха баранів і корів. Після "проведення ритуалу” ці предмети залишались у дітей і вони застосовували їх у звичайних іграх. Так само і голуби, виготовлені з випорожненого яйця з паперовими крильцями та виліпленою з тіста го лівкою, яких підвішували перед образами на Паску і де вони знаходились до Вознесіння, пізніше, як за бавки, потрапляли до рук дітей. Охоронне значення ’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1996 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
