Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ШЕВЧЕНКО І МУЗИКА СОФІЯ МАЙДАНСЬКА Тарас Шевченко. Чигирин з суботівського шляху. Аквареля, 1845. Taras Shevchenko. Chyhyryn from the Subotiv Road. Warecolor. 1845. В одному з листів до редакції ’’Народного чтения” Т. Шевченко пише: ’’Історія мого життя складає ча стину історії моєї батьківщини”. Справді, Т. Шевченко — це згусток, квінтесенція українського національ ного характеру, що впродовж віків вироблявся духов ною енергією нашого народу. Пісенна народна творчість була літописом нашої землі. Оцей, як часто говорять, співочий характер українця, став сутністю Шевченкового єства, своє рідною, надзвичайно тонкою субстанцією. Пісня з раннього сирітського дитинства стає тим внутрішнім балянсом, що в найскладніших ситуаціях урівноважує стан його зболілої, чутливої до кожного дотику, душі: Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака, (Бо я було трохи не голе — Таке убоге), та й куплю Паперу аркуш і зроблю Маленьку книжечку, — хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду Або "Три царіє со дари”. Та сам собі у бур’яні, Щоб не почув хто, не побачив. Виспівую один та плачу. Та ще до школи п’яного дяка він мудрим спокон вічним способом починає засвоювати історію рідного краю так, як засвоювали ще до нього десятки і сотні поколінь, — через розповіді старих. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав... Народна філософія, етика, естетика, історія, при родознавство закладені у відшліфовану, виточену форму пісні, думи, леґенди, переказу, виховували смак дитини. ’’Виспівую один та плачу" — пісня була для нього своєрідною медитацією, сутністю самозаглиблення і водночас — тонкою аріядниною ниткою, що легко виводила його до людських сердець. Чи не най частіше у спогадах про Т. Шевченка згадують його спів, його надзвичайно проникливий м’який тенор. Потреба його природи постійно звучати така орга HALUE ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1996 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
