Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТРІЙЦЯ У МОНАСТИРІ ’’СВЯТИЙ ХРЕСТ” ЛЮ ДМ ИЛА СКИРДА І я сказала: ’’їдьмо в монастир”. Ти усміхнувся: ”У який, кохана?” "У той, що між дубів, мов світла панна, Стоїть смиренно на одній із гір”. 0 та гора смарагдова була Така привітна, ніби нас чекала. Все сяяло — дерева і портали: Вітали нас і квіти, і бджола. Стара алея нас вела у двір, В якому славний храм стоїть віками. Ми обережно прочинили браму 1 враз щось ніби полонило зір. Ігор Калинець читав по-українськи низку поезій кінця 1960-их — початку 1970-их років, що звучали також у перекладах зі згаданої збірки. Спеціяльно для цього вечора я переклала на німецьку мову ’’Роз мову з княжною”, поему, писану напереміну то вір шем, то ліричною прозою. В ній поетично і ори гінально відображена доля нещасної Гальшки Ост розької на тлі відродження, пов’язаного Острозьким культурним центром у XVI столітті. Була жвава, цікава дискусія: Ігор Калинець ділився своїми враженнями, що їх здобув у грудні 1993 р. в Берліні, висловив надію на пожвавлення українсько-німецьких літера турних контактів. Вліті 1995 р. у Штуттґарті перебував як стипен- дист мистецької літературної фундації Akademie So litude поет і прозаїк Олександер Ірванець. Сам він родом з Волині, проживає в Ірпіні біля Києва. Отри мав він стипендію внаслідок того, що одна з його одноактових п’єс (’’П’єса про зраду для однієї актор ки”) отримала в Берліні, де відбувався конкурс дра матичної творчости, нагороду. Саме цю п’єсу інсцені зував київський режисер Андрій Критенко, що пра цює в Штуттґарті. Восени один з камерних театрів Штуттґарту включив п’єсу в свою програму. У Штут- тґартській пресі були три гарні, позитивні відгуки. Академія має також своє видавництво, де в лектораті ними днями вирішать, чи буде прийнята до друку збірка поезій Олександра Ірванця в німецькому пе рекладі. ’’Нове літературне товариство” з міста Марбурґу, що над Ляном, влаштувало не тільки в травні 1995 р. українське літературне читання (згадане в поперед ньому калейдоскопі), але також на початку жовтня (точніше 7-го). Це був український літературний вечір над мальовничим Райном у старовинній фортеці Burg Rheinfels, що лежить у містечку Санкт Ґоар навпроти славнозвісної скелі Льореляй. Господарями вечора були власники фортеці купецька Гільдія Hansenorden, Чи то були казкові вітражі, Чи розписи, чи пурпурове злото, Чи дивовижна скульпторів робота, Чи те, що в храмі більше ні душі. Ми зупинились вражені і в мить Відчули як бентежно, полохливо Душа, неначе розправляє крила, І ніби прагне в небеса злетіть. І нас не стало, ніби й не було Ми розчинилися в любові світлій У цій глибокій, мовчазній молитві, Що всіх єдна — людину і зело. що бере свій ’’родовід” ще з середновіччя. Гільдія дуже заанґажована також у культурному секторі, влаштовує прерізні імпрези. Програма літературного вечора перед невеликою, але добірною публікою складалася з трьох виступів: читання поезій Люд мили Скирди та Олександра Ірванця і прози Юрія Андруховича. Українські автори, кожний з дуже ори гінальними нотами та нюансами, звучали по-німецьки настільки переконливо, що у своєму виступі "май стер” гільдії, сам автор і редактор, висловив велике признання і подяку, мовляв, слухачі могли переко натися, що українська література, правда, ще мало знана в Европі, але, як виявилося, для присутніх має високий європейський рівень. На здивування україн ських гостей, "майстер” виявився обізнаним з долею українського народу, його сторічними змаганнями до волі й власної державности. Була вже пізня ніч, коли ми прощалися і покидали романтичну фортецю Rheinfels. Людмила Скирда вирушала на північ у напрямку Бонну, а ми втрійку з -'"хлопцями” в пів денний напрям. Освітлені старі замки, руїни веж і фортець уздовж Райну супроводжували нашу нічну дорогу. Цими днями я отримала від пані Людмили пое тичний цикл "Райнські елегії”, з яких більша частина буде перекладена для двомовного видання. В одній з елегій є стрічка-відгомін. на цей вечір над Райном, яким хочу закінчити ці нотатки, що стосуються 1995 року: І у ст арому замку Санкт Ґоар, коли з ’явивсь м і ж хмар В ол осож ар, ми втомлені й щасливі споглядали ніч понад Райном, мов летіли в ніч, а башти й в е ж і лицарських сторіч довкруг мов ідоли стояли. (З елегії "Нічні візії по дорозі до замку Санкт Ґоар”). 12 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
