Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Контингент дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, особливо хворих, щорічно збільшується. Лише у 1994 році без піклування батьків залишилося 14,0 тисяч дітей (9,9'тисячі'— у 1990 p., 12.3 тисячі — у 1991 році, 12,3 тисячі — у 1992 році, 13.3 тисячі — у 1993 році). З контингенту дітей, які щороку залишаються без піклування батьків, більше 10 тисяч усиновлюється та береться під опіку, а решта переходить на державне утримання. В Україні функціонує 832 інтернатні заклади різних типів, в яких виховується понад 160 тисяч дітей, з них 48,4 тисячі дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклу вання батьків. На 1 січня 1995 року у системі освіти виховується дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків: у 37 дитячих будинках — 3,0 тисячі чоловік, у 693 школах-інтернатах — 30,1 тисяча чоловік, у тому числі у 36 загальноосвітніх школах- інтернатах для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, — 7,7 ,тисячі'чоловік, у 11 спеціяльних школах-інтернатах для розумово-відста лих дітей-сиріт — 1,6|ТИСЯЧІ чоловік. У професійних навчально-виховних закладах — 5,2 тисячі чоловік, у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації — 2,6 |тисячі; чоловік. У закладах системи охорони здоров’я — 43 будинки дитини, в яких виховується 1,4 тисячі чоловік, у 61 дитячому будинку-інтернаті системи соціяльного захисту населення — 2 тисячі чоловік. Набуває розвитку мережа дитячих будинків сімейного типу. На 1 січня 1995 року у 74 таких будинках на вихованні перебувало 572 дитини-си- роти. Пріоритетною формою влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, є опіка (піклу вання), усиновлення. Станом на 1 січня 1995 року під опікою і піклуванням у сім’ях громадян перебуває 43,6 тисячі дітей, усиновлено — 59,6 тисячі дітей. Значно загострилася в останні роки проблема соціяльного сирітства. Серед вихованців навчально- виховних закладів лише до 10 відсотків не мають батьків, від 90 відсотків батьки з різних причин відмо вилися від дітей або позбавлені батьківських прав. Близько одного відсотка новонароджених стають ’’соціяльними сиротами” вже у перші години життя внаслідок відмови від них матерів у пологових будин ках. Основною причиною відмови від дітей і передачі їх на виховання у будинок дитини є соціяльна неспро можність батьків: відсутність у них умов для утри мання і виховання дітей, тюремне ув’язнення матері, а також захворюваність дитини. Для поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, на держав ному рівні вживаються відповідні заходи, але неста більність соціяльно-економічного життя у державі, великі фінансові труднощі погіршують життєдіяль ність інтернатних закладів. У 1994 році темпи будів ництва закладів для дітей-сиріт були незадовільні. Непоодинокі випадки, коли на харчування дітей кошти виділялись не повністю, не поновлюються меблі, виникають труднощі із придбанням одягу і взуття. Сьогодні в Україні кожна друга дитина народжу ється із значними функціональними порушеннями. Захворюваність серед дітей збільшилася на 19 від сотків. Значно зросла кількість дітей з психічними розладами, хворобами нервової системи і органів чуття, з вродженими аномаліями. Понад 80 відсотків вихованців інтернатних закладів перебуває на диспан серному обліку. Спостерігається зростання дитячої інвалідности: лише у 1994 році кількість дітей-інва- лідів збільшилася на 19 тисяч. З 121 тис. дітей-інва- лідів тільки кожен третій виховується в інтернатному закладі. Близько 9 тисяч дітей з психофізичними вадами навчається у загальноосвітніх школах, не отримуючи комплексної корекції і соціяльно-реабілі- таційної допомоги. Простежується тенденція до хро- нізації специфічних захворювань бронхолегеневої системи (6 мільйонів чоловік), алергічних, ендокрин них (313,5 тис. чоловік), гематологічних (264,2 тис. чол.), онкологічних (28,9 тис. чол.) захворювань, які нерідко призводять до інвалідности чи аномалій у розвитку. В умовах соціяльно-економічної кризи проблеми дитинства досягли крайньої межі загострення. Через нестачу коштів повністю припинено закупівлю за собів корекції, зокрема, звукопідсилюючої апаратури, індивідуальних слухових апаратів для глухих і слабо- чуючих, спеціяльного обладнання, паперу й зошитів для сліпих і слабозорих, ортопедичних засобів для дітей, хворих на церебральний параліч, медичного обладнання, значної кількости медикаментів, твердо го і м’якого інвентаря, не постійно покриваються витрати на харчування дітей відповідно до нату ральних норм. Зокрема, у 92 спеціяльних дошкільних закладах і школах-інтернатах виховується 10,6 тисячі глухих і слабочуючих дітей-інвалідів, близько 2 тисячі їх нав чається у професійних і вищих навчальних закладах. Значно збільшилася кількість таких дітей внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Майже всі вони потре бують індивідуального бінаурального (на обидва вуха) слухопротезування, а кляси, навчальні кабінети мають бути укомплектовані звукопідсилюючою апа ратурою колективного користування, слуховими тре- нажерами-підсилювачами. Потреба навчально-виховних закладів у звуко- підсилюючій апаратурі колективного користування нині становить у кількості 1,5 тисячі комплектів, 800 слухових тренажерів-підсилювачів та 15 тис. інди відуальних слухових апаратів. Майже 800 сліпих дітей, що навчаються у спе ціяльних школах-інтернатах, не мають спеціяльного паперу для письма шрифтом Брайля; у 24 школах ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1996 11
Page load link
Go to Top