Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КАРЛО ЗВІРИНСЬКИЙ У цій статті хочу поділитися своїми міркуваннями про шляхи входження ікони в українську культуру та її вплив на формування і утвердження християнства в Україні. Слово ’’ікона” у візантійському і східньо-христи- пнському мистецтві означає образ з релігійною те матикою, на якому зображені постаті святих, біблійні сюжети та літургійно-символічні елементи. Як про дукт християнства та засіб висловлення його ідей вона виникла разом з ним і була супутником всіх процесів і станів християнської релігії. Це вид релі гійного культу, що сповнює важливі інтеґруючі функ ції через донесення до глядача християнських ідей засобами образотворчого мистецтва. Конкретизуючи в цей спосіб Бога, сприяє молитовній контемпляції, допомагає людині наблизитися, пізнати, поєднатися з Богом. Ікона — це вікно в потойбічний світ, передсінок неба, інструмент контакту з ним. Не будучи відбиттям матеріяльного світу, підносить нас у світ духа. Для впровадження глядача в цей світ треба було відки нути ці форми і засоби малярства, які утверджують красу і принадність матеріяльного світу, і користува тися тими, які переносили б нас у світ духовної краси, краси потойбічної. Візантійське мистецтво зформувалося на ґрунті пізньоантичної культури і охоплювало своїм впливом цілий християнський схід — Вірменію, Грузію, Бал кани, Русь, Волощину, а також деякі західні осередки, які в окремих відрізках часу були під сильним впли вом візантійської культури, як Равенна, Венеція, Сицилія. Почуття мистецької окремішности двох цивіліза цій — східньої і західньоримської, які проглядалися виразно на схилі античного світу, поглиблювалися в середньовіччі в межах двох зформованих церковних організацій: ортодоксійної — східньої і латинської — західньої, проявили себе виразно в час іконоборства. Східне становище — спекулятивно-контемпля- ційне — зосереджувало свою увагу на безоглядних мистецьких цінностях, відірваних від матеріяльної дійсности, тоді як західній прагматизм бачив у ми стецтві знаряддя, яке допомагало в роз’ясненні голо- шених правд, ніби ілюструючи їх. Такі два підходи в розумінні завдань образотворчого мистецтва для служіння християнству були вирішальними для ви бору малярських форм, які все більше відходили від себе, шукаючи власних засобів вираження ідеї. Влас не кажучи, цей відхід мав односторонній характер: його здійснювала Західня церква. Схід, ніби задо вольнившись знайденим, реалізував свою ідею на практиці. Процес пошуків засобів виразу у релігій ному мистецтві Заходу пройшов шлях довжиною в кілька століть, відходячи все більше від принципів візантійського мистецтва в напрямі реалізму, щоб знайти своє завершення в творчості майстрів Рене сансу, таких як Леонардо да Вінчі, Мікельанджельо, Рафаель, Веронезе та ін. Вони визначили напрями розвитку релігійного малярства Заходу, починаючи з XVI ст. до наших днів. Це мистецтво, його принципи і форми випливали з відмінного від Сходу погляду на його функції, або іншими словами, Схід і Захід акцентували засобами образотворчого мистецтва різ ні аспекти християнства, що було наслідком цілого ряду факторів теологічного, культурного та геополі- тичного характеру. Єдиний до середньовіччя християнський світ розколовся на Схід і Захід. Мало помітні внутрішні процеси протистояння знайшли своє завершення в 1054 р. поділом християнства на східне православ’я і західній католицизм. Причиною були не якісь істотні технологічні розбіжності, а політичні мотиви. Проте і до цього розриву Схід і Захід жили своїм, окремим життям, творили свою культуру, своє мистецтво, ко рені якого проросли глибоко в землі цих народів, де воно розвивалося. Отже, ментальність і традиції Сходу і Заходу знайшли найповніше своє відобра ження як у політичному устрої, так і в культурі та мистецтві цих двох світів. Можна б заризику^ати твердити, що ні в якій фермі християнського вчення не проявилися так помітно два бачення, два сприй няття, два тлумачення науки Христа, як у малярстві, чи ширше — в образотворчому мистецтві. Помилко вими, на мою думку, є твердження ряду мистецтвоз навців, які бачать основні відмінності візантійського мистецтва від мистецтва західнього у формі мистець кого виразу. Основні відмінності знаходяться не на поверхні, а значно глибше, у змісті, ідеї мистецького твору. Саме вони, ідеї, породили форму, яка могла б найкраще виразити ідею, була б адекватною їй. Різниця між Сходом і Заходом, крім зміщення акцентів у тлумаченні християнства, знаходила своє віддзеркалення в інших зовнішніх його проявах, тобто в будівництві, обряді, музиці. Оскільки в даному ви падку нас цікавить найбільше ікона, зупинимося ко ротко на історії її виникнення І розвитку, а також різниці функції і ролі ікони в християнстві східнього обряду і образу в християнстві західнього обряду. 12 НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1996 ВІКНО В ПОТОЙБІЧНИЙ СВІТ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
