Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РОЗСТРІЛЯНА ЮНІСТЬ ФЕДІР КРІЛЬ Ір и н а ІІІи п у п а . "А с м е р т ь їх б е з с м е р т я м з у с т р іл а ...” О. О л есь Минає піввіку від часу, коли сини і дочки нашого народу згоряли у страшній борні за своє визволення. До боротьби стали найкращі, найчесніші, найвід- даніші. Йшли, щоб загинути, доказати всьому світові, що є така нація і народ, який воліє смерть, ніж скоритися ворогові, конати у кайданах. У перших рядах борців були не тільки мужчини, не тільки витязі, але й основа роду людського — дівчата, жінки, матері. Можна назвати багато жіночих імен мого народу, починаючи від княгині Ольги, які впродовж нашої історії вкрили себе невмирущою славою. Зупинимось на шаленому XX столітті. Ольга Басараб — одна з організаторів українських вій ськових з'єднань у 1918 році, член Української Вій ськової Організації. В лютому 1924 року закатована, замучена на допиті польською поліцією. В 1942 році в Бабиному Яру, що в Києві, ґестапо розстріляло поетесу і націоналістку Олену Телігу... На їх місце стала молодь, вихована на тих же святих ідеях служіння народові, нації, Україні. Золо- чівщина, як і вся Україна, горіла у кривавих загравах. Сили були нерівні. Ті, які стали до боротьби, знали, що загинуть, але їх це не спинило. Вони йшли, бо ролись до кінця, до загину. Серед них — дівчата, цвіт і надія нації. Когорта відважних, мужніх, без Ігупа S h y p u la . страшних. їм було по 18—20 років. Ірина Шипула із Золочева. Вродлива, синьоока, русокоса, красуня, душа молоді, з ’’Просвіти”, вона там, — де рух, де кипить життя, у самому вирі його. Ніжна дівчина з колишньої Глинянської, нині вулиці Шевченка, ви хованка ’’Рідної Школи”. До сьогодні люди згадують її тільки добрим словом. Ніжність Ірини поєдналася з мужністю, твердістю характеру. Вона — член ОУН, патріотка, підпільниця. Ця тендітна дівчина, як і тися чі інших, стає месницею, мечем проти червоного ворога. Кожен вчинок — подвиг. І гине в нерівній боротьбі, як і тисячі її сестер. Жаль, що до нинішнього дня ми не знаємо, де її могила. Володимира Вагула — вихованка "Рідної Школи”, дочка адвоката. Чорнява красуня, яка любила життя, своїх подруг, чуйна і уважна до кожного. Ворог топче рідну землю: Володимира йде у підпілля, стає на прю з окупантами. Кати живцем спалили Володи миру. Згоріла як смолоскип із співом ”Ще не вмерла Україна”. Марія Воловець — з Великої Вільшаниці, зв’язко ва УПА, йдучи з майдану Гологірського зустрілася з яничарами-’ястребками” ізЗашкова.Почалася погоня за підпільницею, оточення. Щоб не здатися живою в руки катам, Марія біля хутора Малинівці з словами "Слава Україні!” застрелилась. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1996 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
